“Ароматна” історія громадських вбиралень міста

Листівки зі Станиславовом на початку 20 століття справляють враження чистого та затишного міста. Насправді ж, так романтично було не всюди. Бруд та неприємне повітря – частина тодішньої реальності. Втім, завдяки санітарному лікареві С. Кубішталю, всі сили покладались на боротьбу з антисанітарією, аби Станиславів набував, справді, європейського лоску, пише frankivsk.name з посиланням на kuryer.if.ua.

Туалетне питання

У 1902 році містян турбувала проблема великих хмар пилу, котрі здіймали фіакри. Вони проїжджали вул. Липовою (Шевченка), спричиняли куряву та заважали містянам відпочивати на недільній прогулянці містом. Щоб розв’язати це питання, дорогу скроплювали водою, а фіакрам намагались заборонити проїзд Липовою. Втім, зайнятись прибиранням вулиці ніхто не здогадався. 

Та це була не єдина проблема до вирішення на початку 20 століття. Особливо гостро стояло питання вивозу нечистот та впорядкування туалетів в Станиславові. В 1905 “Кур’єр станиславівський” описував типове помешкання містян з низькими, малими кімнатами, побіленими ще минулого століття. Вбиральні були на відстані 70 метрів від кам’яниці. Тоді як в цивілізованих європейських містах – в помешканні.

Виходити вночі в туалет на холод та в негоду було ще тим “задоволенням”. Втім, в 1909 вже були описані випадки встановлення “англійських клозетів” (туалетів) всередині станиславівських кам’яниць. До слова, в 1883 британець Т. Твайфорд розробив нову модель туалету під назвою “Unitas” (від латинського – “єдність”). Це був перший прообраз сучасного унітазу.

Міські вбиральні

В “Кур’єрі станиславівському” за жовтень 1908 року описувалось, що ситуація з нечистотами на площі Ринок нікуди не годилась. На засіданні міської ради в 1909 році один з депутатів наголосив, що потрібно розв’язувати це питання, бо деякі мешканці дозволяють собі виливати помиї просто на вулицю.

Отак позбавлятись смердючих відходів стало для містян хронічним заняттям. З шинків та крамниць виносили відра та виливали їх прямо під тротуарний бордюр. “Ароматні” кам’яниці справляли враження, радше, хлівів з худобою, аніж європейського міста. Найбільше порушників було з південної сторони площі Ринок.

Так, у 1903 в місті стався один прикрий інцидент. Близько 22:00 якраз закінчилась вистава в театрі. Вишукані глядачі вийшли на вечірню прогулянку головною вулицею Станиславова. Найрозкішнішою тоді вважалась Сапєжинська (Незалежності). Водночас почався “парад” возів, котрі вивозили лайно у незвичний для себе час.

Роком раніше магістрат видав указ про вивіз помиїв після 22:00 години. Втім, того дня “процесія” відправилась о 21:30. Вози вигребли нечистоти із вбиралень на місці, де тепер стоматологічний факультет медакадемії, та поїхали за своїм маршрутом далі. Сказати, що гарно вбрані дами та місцеві кавалери були в шоку – не сказати нічого.

Ще один міський скандал відбувся за участі Абрахама Давида Бертіша в 1901 році. Він був власником кількох будинків на Казимирівській та Липовій (вул. Мазепи й Шевченка). До цього пана повинні були приїхати магістратські службовці, аби почистити туалет та вивезти нечистоти. Позаяк, ця послуга була недешевою, пан Бертіш вирішив зекономити.

Він віддав наказ слугам, аби ті самі почистили туалет та порозливали відходи в саду, навколо його будинку на Липовій та на сусідських городах. Так люди в околиці, самі того не хотячи, були змушені вдихати “ароматне” повітря. Пан Абрахам оправдовувався каналом, який вимурував під будинком. Так він сподівався, що в найближчому часі міська влада збудує каналізацію, а він успішно до неї приєднається. Втім, його слуги були змушені знову вигрібати відходи з каналу.

Перший будинок з туалетом

В той час як по селах у кожного порядного ґазди був родинна “лятрина”, то у містян з цим виникали проблеми. Найчастіше, у подвір’ї міського будинку стояв загальний туалет. За покликом доводилось йти вночі і в дощ, і в сніг. Інколи, навіть в черзі постояти треба було. Популярним атрибутом був нічний горщик, який, після використання, тихо виливався під сусідські кущі. 

Зовсім недивно, що від таких дворів у Станиславові виходив своєрідний запах. Питання слід було вирішувати. Першим будинком, котрий отримав каналізацію та водопровід стала тюрма на Діброві. В сучасному Франківську – це вулиця Чорновола 119 а. Будівництвом займався інженер Юзеф Браунзайс у 1883. На той час то була найбільша кам’яниця міста, розрахована на 1000 в’язнів. 

Рішення обладнати тюрму водопроводом та каналізацією було цілком оправданим через велике скупчення людей. Ще австрійська каналізація продовжує добре працювати й у 21 столітті. Сучасний прототип туалету прийшов у Станиславів у 20-х  роках 20 століття. Втім, у Франківську є багато старих будівель, де до вбиральні треба діставатись балконами.

Вернутись на 100 років назад

Було таке покарання та спосіб приниження у Східній Європі: під час, наприклад, допиту людині не дозволяли сходити  в туалет. А коли вона не могла більше терпіти та справляла нужду у штани, її вважали “морально опущеною”.

У 2011 в найкомфортнішому для проживання місті України відбувся казус з міськими вбиральнями. Місто залишилось без жодного громадського туалету. Найпопулярніша вбиральна Франківська на Вічевому майдані була закрита через антисанітарію. Так містянам доводилось справляти нужду, де трапиться можливість. Місто наче повернулись на сто років назад.

Питання міських туалетів стояло гостро. У 2011 в місті не було ні одного цілодобового туалету чи комунальної вбиральні, – всі знаходились в оренді. Так, туалет на озері був майже завжди зачиненим. На порятунок містянам приходили зелені насадження. 

Коли керівництву парку повідомили про таку неприємність, воно було дуже здивоване. Головний інженер Г. Тріщук впевнено говорив, що влітку 2011 туалет працював цілодобово та безплатно. Що ж тоді змушувало франківців ходити за потребою в кущі?

Вбиральня на Вічевому майдані працювала лише до 22:00. Любителі вечірніх прогулянок повинні були ходити в туалет, де доведеться. Втім, ті, хто “підмочував” під’їзди та двори, прирівнювались до дрібних хуліганів. Вони запросто могли стати здобиччю поліцаїв у не надто пристойний момент.

За останні кілька років ситуація з громадськими туалетами у Франківську таки зрушила з місця. Згідно “Програми розвитку громадських вбиралень”, затвердженої ще у 2016, зі семи запланованих, облаштували лише дві модульні вбиральні. Пояснюють це браком бюджетних коштів.

Було встановлено модульний туалет на Грушевського та спроєктовано ще два на Валовій та у сквері “Княгинин”. Так, облаштування вбиральні на Грушевського обійшлось Франківську у 880 тис. грн.

У 2022 Марцінків доручив встановити в центрі міста таблички з навігацією по франківських вбиральнях. Так у місті працює три громадські туалети: близько “стометрівки”, коло стоматологічного корпусу медуніверситету; на Валах та коло фонтану Вічевого майдану. 

Мер наголосив, що навігація в місті працює досить слабко. Коли людина приїжджає у Франківськ вперше, не може знайти найближчого туалету. Тому місту потрібно, бодай, десять таких табличок. Місцеві знають, де громадські вбиральні, а приїжджі – ні. За словами Марцінківа, усі чекають туристів, втім, про таку елементарну річ як туалет, ніхто не хоче дбати.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.