Шахти Прикарпаття

Шахти Прикарпаття здебільшого є примарами. Багато з них вийшли з ладу, а в міст немає або коштів для їх відновлення, або вже ці шахти стали непотрібними повністю. Вони створені задля видобування корисних копалин або утримання певних речей, пише frankivsk.name.

Соляна шахта святої Барбари

Біле золото землі  споконвіків  виконувало свої певні функції. У Долині є соляна шахта святої Барбари.

Навіть на гербі міста можна помітити п‘ять топок солі. 

Використовують цю шахту для бальнеологічної та туристично-оздоровчої сфери.

Історія Долинської солеварні досить драматична.  Спочатку її намагалися закрити в 1847 році, згодом вона залишилася в числі діючих. Про це дізналися в 1868 році. Працівники одразу ж намагалися збудувати новий цех. Найбільшою перешкодою для солеварні були повені та пожежі, які ставили під загрозу її існування.

У 1898 року виникла неймовірно величезна пожежа, яка все-таки зруйнувала шахту повністю.

Жертвами полум‘я стали виварювальні будівлі, склади солі,  столярня, кузня. Згоріли навіть запаси дров. Вдалося врятувати документи, касу закладу та помешкання керівника.  Солеварні залишилися без роботи, тому назбирали кошти, аби відправити делегацію до Відня.  До цього писали скарги в раду повітову, до намісника у Львів, до міністерства Скарбу у Відень. Все писане стало безрезультатним.

Поїхавши до цісаря, уже в травні 1900 року було відремонтовано шахту святої Барбари.  Солеварам довелося бути будівельниками.  Їм вдалося запустити роботу шахти.

Будівлі є у дуже поганому стані. Пам’ятка архітектури солеварня — це цілий комплекс споруд: тут і варильня солі, і маніпуляційний корпус, і приміщення під соляний склад, і шахти, і збірник солятки, а також інші службові та господарські приміщення. Деякі прибудови взагалі не збереглися. Інші потребують багато коштів для відновлення та зусиль. Аж до 50-х років ХХ століття Долинська солеварня залишалась найголовнішим підприємством міста. Згідно з генеральним планом Долини проектована земельна ділянка розташована в південно-східній частині міста в зоні  малоповерхової житлової забудови. Площа проектованої земельної ділянки становить 12.7093 га.

Місто Калуш і неймовірна кількість шахт

Місто Калуш може вразити нас своєю кількістю шахт, які знаходяться під землею і ведуть до різних куточків міста. На жаль, їхня робота припинена . Для міста ці калійні шахти стали проблемою.  Чому ж проблемою? Оскільки їх неправильно законсервували опісля зупинення їх роботи, то в деяких районах міста земля почала провалюватися. Згідно з планами розміщення шахт – вони проходять під землею практично під усім містом. У часи, коли ще всередині активно велася робота, можна було потрапити з однієї частини міста в іншу під землею – всі системи були з’єднані. Всього налічується 4 різних шахти: Сільвін (була збудована ще за Австро-угорської імперії і закрита найпершої при СРСР), Голинь (була закрита другою і поруч створена нова шахта Ново-Голинь), Ново-Голинь і Пійло (було побудовано тільки 3 стволи з яких один головний, один допоміжний – розміщений в метрах 20-30 від головного і вентиляційний).

До 1853 року про історію калуської солі люди чули тільки легенди.

Здебільшого було й  документальне підтвердження .  29 вересня 1853 року на шахту привезли та встановили першу парову машину.  На її пуск приїхав цісар Франц-Йосип І.

Незабаром у Радянському Союзі розпочалася тотальна хімізація. Під її хвилю потрапив і Калуш. Тоді ж почалося дорозслідування калуських надр, і, загалом, дослідження сягнули глибини 960 метрів. У Калуші вже тоді знайшли газ.

І був певний час, коли все місто використовувало газ власного видобутку. Однак, із розробкою значних покладів у Сибіру, тоді від відносно незначної кількості калуського газу вирішили відмовитися.

Ядерні примари Прикарпаття

Одними з найцікавіших шахт Прикарпаття є примарні. Адже йдеться саме про ядерні шахти.

Ще в 1980 році на військовому аеродромі Івано-Франківська приземлилися літаки з московськими генералами.  Їх відправляють у секретний командний пункт задля того, щоб розпочати командні навчання.

Перевірку проходили на готовність пускові ракети СС-24, розташовані в Чорному лісі.  Ядерні боєголовки до міжконтинентальних балістичних ракет зберігалися біля містечка Делятин.

Ядерний щит у Чорному лісі був захистом для секретного командного пункту військ країн-учасниць Варшавського договору (радянської противаги НАТО), розміщеного в підземному лісовому бункері біля непомітного села Ценжів, що за 10-12 кілометрів від Івано-Франківська. Найдовше з ядерних примар Прикарпаття проіснувала військова частина саме у  Ценжеві, основним завданням якої було зберігання й охорона компонентів ядерного палива. Останнім часом це був лише окислювач – меланж. Його остаточно утилізували наприкінці червня 2010 року. Інший, цінніший компонент палива, гептил, віддали в Росію ще 2001 року. Територію, звільнену військовими, планували передати підприємцям для технопарку або оздоровчого центру, але ділової активності ніхто не виявив.

Після розпаду СРСР і відмови України від ядерної зброї вся ця велика колись військова потуга в один момент стала непотрібною. Тому вони й закриті та майже непомітні. Адже це також великий ризик, якщо хтось потрапить туди. Також варто розуміти, що це все будувалося під час Радянського Союзу та Москва багато чого намагалася приховати. Вся ядерна зброя у росії.

Шахти на Прикарпатті здебільшого закриті та не функціонують. Багато туристів захоплюються такими речами, їм цікаво побувати там і зробити фотографії. Насправді, дуже небезпечно відвідувати будь-які шахти, які вийшли з ладу. Важливо розуміти, що не варто ризикувати своїм життям через свою цікавість. Кожна ж описаних шахт не працює та вхід до них заборонений.

Актуальність шахт є дуже великою, оскільки калійні шахти Калуша зараз могли б полегшити життя багатьом українцям і можливо не одній країні.

Get in Touch