Повітря не має адміністративних кордонів. Дим з труби електростанції не залишається над територією підприємства, автомобільні викиди — в межах дороги, а дим з приватних котлів — над одним подвір’ям. Тому відповідь на запитання, що найбільше забруднює повітря Івано-Франківщини, складніша, ніж пошук одного підприємства чи одного виду транспорту, пише frankivsk.name.
Офіційна статистика за десятиліття показує специфічну картину: в області надзвичайно велику роль відіграють стаціонарні джерела, передусім енергетика. Водночас забруднення розподілене територією дуже нерівномірно, а те, що визначає обласну статистику в тоннах, не завжди є головним джерелом забруднення на конкретній міській вулиці чи в селі.
За останні десятиліття обсяги викидів на Прикарпатті суттєво змінювалися: періоди скорочення змінювалися новим зростанням, а різниця між окремими громадами сягнула сотень разів.
Тож що насправді формує повітря Івано-Франківщини — велика енергетика, промисловість, транспорт чи приватне опалення? Простежуємо, як змінювалися викиди, де їх найбільше та чому статистика в тоннах і реальна якість повітря біля наших домівок — не завжди одне й те саме.
Велика енергетика визначає обласну статистику
Щоб зрозуміти походження таких обсягів, достатньо подивитися на структуру викидів.
У 2024 році на підприємства з виробництва та постачання електроенергії, газу і пари припало 89,2% усіх викидів від стаціонарних джерел області. Добувна промисловість і розроблення кар’єрів дали 3,2%, переробна промисловість — 2,2%, сільське господарство — 1,6%. Ще виразніша територіальна концентрація. Із 115,1 тисячі тонн стаціонарних викидів області у 2024 році 104,9 тисячі тонн припали на Івано-Франківський район, а 98,7 тисячі — лише на Бурштинську громаду. Це близько 86% усіх стаціонарних викидів області.
Для порівняння, в Івано-Франківській громаді того самого року стаціонарні джерела викинули близько 329 тонн — приблизно у 300 разів менше. Причина такої диспропорції — насамперед Бурштинська ТЕС. У документації щодо її викидів серед характерних речовин зазначені діоксид сірки, оксиди азоту, тверді суспендовані частинки, оксид вуглецю, метан, неметанові леткі органічні сполуки та сполуки металів.
Тому саме великий енергетичний вузол значною мірою формує загальнообласну статистику.
Що саме потрапляє в атмосферу
Загальна маса викидів не розповідає всього: різні речовини мають різні властивості та вплив. Найбільшу частину стаціонарних викидів становить діоксид сірки — 78,3 тисячі тонн. Твердих суспендованих частинок було 15,5 тисячі тонн, діоксиду азоту — 9,5 тисячі, метану — 4,9 тисячі, неметанових летких органічних сполук — 3,6 тисячі, оксиду вуглецю — 2,3 тисячі тонн.
Тільки діоксид сірки становить близько двох третин загального обсягу. Причому з 78,3 тисячі тонн діоксиду сірки приблизно 76,7 тисячі тонн припали на Бурштинську громаду. Тут же було обліковано близько 7,4 тисячі із 9,5 тисячі тонн діоксиду азоту.
Ці цифри пояснюють, чому усереднений показник «по Івано-Франківщині» не можна автоматично переносити на кожну її частину. Умови в Бурштині, Верховині, Калуші, Коломиї чи Івано-Франківську принципово різні.
Від 403 до 147 тисяч тонн: як змінювалися викиди
У довгій перспективі стаціонарних викидів стало значно менше, але їх скорочення ніколи не було рівномірним.
У 1990 році стаціонарні джерела Івано-Франківщини викинули 403,3 тисячі тонн забруднювальних речовин. У 2000-му — 141 тисячу. Згодом показник знову зростав і у 2007 році сягнув 269,9 тисячі тонн. У 2010-му було 169,2 тисячі тонн, у 2014-му — 228,8 тисячі, у 2018-му — 221,4 тисячі, у 2020-му — 140,4 тисячі, у 2021-му — 172,4 тисячі.
Особливо показові останні чотири роки:
2022 — 152,3 тис. тонн; 2023 — 147,7 тис.; 2024 — 115,1 тис.; 2025 — 146,6 тис. тонн.
Таким чином, після падіння 2024 року за один рік обсяг збільшився приблизно на 31,5 тисячі тонн. Показник 2025-го виявився лише на 0,7% нижчим за рівень 2023 року.
Це означає, що багаторічну динаміку не варто описувати простою формулою «повітря стає чистішим». На абсолютні обсяги впливають робота великих підприємств, виробництво електроенергії, паливний баланс, економічні процеси, модернізація обладнання, а після 2022 року — і умови великої війни.
Тому падіння показника протягом одного року ще не доводить структурного екологічного поліпшення, так само як його зростання потребує аналізу причин.
Майже кожна сьома тонна в Україні
Масштаб стає ще помітнішим у порівнянні з Україною. У 2025 році від стаціонарних джерел в Україні було обліковано 998,4 тисячі тонн забруднювальних речовин. Із них — 146,6 тисяч припадали на Івано-Франківщину — близько 14,7%.
Отже, майже кожна сьома тонна стаціонарних викидів, врахованих українською статистикою, припадала на область.
Серед регіонів, щодо яких оприлюднені дані, вищий показник мала Дніпропетровщина — 329,5 тисячі тонн. Однак до такого рейтингу слід ставитися обережно: через війну статистичне спостереження не охоплює однаково повно всі території України, зокрема тимчасово окуповані та райони бойових дій.
А що з автомобілями
Обласна статистика може створити враження, що транспорт на тлі великої енергетики — другорядна проблема. Для людини в місті це не обов’язково так.
Вихлопні гази потрапляють у повітря безпосередньо біля житлової забудови, тротуарів, шкіл та зупинок. До вихлопів додаються частинки від зношування шин і гальм та дорожній пил.
Історичні дані показують, що пересувні джерела були вагомою частиною загального навантаження: у 1990 році вони давали 146,2 тисячі тонн викидів, у 2000-му — 43,8 тисячі, у 2010-му — 55,7 тисячі, у 2020-му — 33 тисячі, у 2021-му — 37,9 тисячі тонн.
Після 2021 року у відкритому регіональному часовому ряді немає такого самого порівнюваного загального показника. До того ж методика розрахунку викидів від пересувних джерел у різні роки змінювалася. Тому механічно додавати старі транспортні показники до сучасних промислових і виводити загальну суму було б неправильно.
Водночас результати регіонального моніторингу за 2024–2025 роки підтверджують вплив транспорту на локальну якість повітря, зокрема через оксиди азоту та тверді частинки.
Саме тут важливо розрізняти два масштаби: за загальною масою викидів область визначає велика енергетика, а безпосередньо біля міських доріг значну роль може відігравати транспорт.
Бурштин — не вся Івано-Франківщина
Територіальні відмінності добре видно на прикладі 2024 року.
Бурштинська громада мала 98,7 тисячі тонн стаціонарних викидів, Богородчанська — близько 1,28 тисячі, Дубовецька — 1,1 тисячі, Рогатинська — 609 тонн, Івано-Франківська — 329 тонн. У всьому Верховинському районі було лише 16,3 тонни.
Тому в області співіснують різні моделі забруднення. Біля Бурштина домінує великий енергетичний об’єкт, в інших громадах значення можуть мати промисловість і видобування, а в Івано-Франківську — транспорт та інші міські джерела.
Є й забруднювачі, які майже губляться за великими промисловими цифрами, але добре відчуваються локально.
Пічки, дрова і сезонний дим
Моніторинг 2024–2025 років показав сезонну особливість: у холодні місяці зростають концентрації твердих частинок. Серед факторів обласні екологи називали опалювальний сезон та використання населенням твердого палива, зокрема дров і вугілля.
Навесні та восени додатковим джерелом короткочасного забруднення стає спалювання сухої рослинності.
Ситуацію може посилювати погода. Штиль, туман, слабкий вітер і температурні інверсії перешкоджають швидкому розсіюванню домішок.
Отже, навіть село без великого підприємства не обов’язково має однаково чисте повітря протягом року. Взимку сукупна робота приватних печей і котлів здатна створювати відчутне локальне забруднення, хоча в загальнообласній статистиці воно губиться на тлі промислових викидів.
Викиди і якість повітря — не одне й те саме
Це принципова різниця. Статистика викидів показує, скільки речовини джерела випустили в атмосферу. Моніторинг якості повітря — в яких концентраціях забруднювачі опинилися там, де перебувають люди.
На початок 2026 року в області діяли дев’ять пунктів спостереження — у Бурштині, Калуші, Надвірній, Брошневі-Осаді, Княжолуці, Небилові, Тустані, Ямниці та Саджаві. Вони контролюють, зокрема, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю, озон, частинки PM2.5 та PM10.
За результатами спостережень 2024–2025 років переважала допустима якість атмосферного повітря, хоча фіксувалися поодинокі перевищення, сезонні зміни та короткочасні епізоди підвищеного забруднення.
У квітні 2026 року обласна рада затвердила Програму державного моніторингу атмосферного повітря зони «Івано-Франківська» на 2026–2030 роки орієнтовною вартістю 130,95 мільйона гривень. Обласна екологічна програма на цей же період передбачає на напрям охорони атмосферного повітря близько 209,2 мільйона гривень.
Таким чином область поступово переходить від самого підрахунку викинутих тонн до системи спостереження за реальною якістю повітря.
То що насправді забруднює повітря Прикарпаття
Однієї відповіді для всієї області немає. Якщо рахувати масу стаціонарних викидів, головним фактором є велика енергетика, а найбільша їх концентрація припадає на Бурштин. І найновіші дані не дозволяють говорити, що проблема швидко зникає: після 115,1 тисячі тонн у 2024 році показник у 2025-му зріс до 146,6 тисячі тонн.
Якщо ж говорити про те, чим люди дихають у конкретному місці, картина складніша. У місті вагомим фактором стає транспорт, у приватному секторі взимку — опалення твердим паливом, навесні й восени — спалювання рослинності. На концентрацію забруднювачів додатково впливає погода.
Саме тому 146,6 тисячі тонн — важлива, але не універсальна відповідь. Ця цифра показує масштаб стаціонарних викидів Івано-Франківщини за 2025 рік, але не розповідає, яким було повітря біля конкретного будинку, дороги чи школи.
За три з половиною десятиліття обсяг стаціонарних викидів в області суттєво зменшився — від понад 400 тисяч тонн на початку 1990-х до приблизно 147 тисяч у 2025 році. Однак коливання останніх років показують: процес не є незворотним і прямолінійним.
Тому наступний крок — не тільки рахувати, скільки забруднення потрапило в атмосферу, а системно визначати, де, коли і в яких концентраціях ним дихають люди. Саме така інформація зрештою дасть найточнішу відповідь на питання про те, наскільки чистим є повітря Івано-Франківщини.
