Очисні споруди Івано-Франківщини, збудовані десятиліття тому, поступово втрачають ефективність через зношеність обладнання та зміну вимог до якості очищення стічних вод. У 2026 році Калуш увійшов до числа шести українських громад, відібраних для пілотного впровадження сучасних технологій очищення стоків.
Чому очисні споруди Прикарпаття потребують модернізації, які рішення пропонують для Калуша та як оновлення інфраструктури може вплинути на екологічний стан річок області — йдеться у статті на frankivsk.name.
Інфраструктура, від якої залежить чистота річок
Коли йдеться про екологічні проблеми Прикарпаття, найчастіше згадують вирубування лісів, стихійні сміттєзвалища чи забруднення річок. Натомість стан каналізаційних очисних споруд залишається поза широкою суспільною увагою. Про них зазвичай згадують після аварій, появи неприємного запаху або повідомлень про забруднення водойм.
Більшість традиційних очисних систем в Україні проєктували десятиліття тому, коли діяли інші екологічні нормативи, а обсяги водоспоживання та структура промисловості суттєво відрізнялися від сучасних.
За інформацією Державного агентства відновлення, показник очищення стічних вод в Україні становить близько 33%, тоді як наведений середній показник для країн Європейського Союзу — 82%. Водночас ці узагальнені дані не відображають ситуації в кожній громаді, адже охоплення каналізацією та ефективність роботи очисних споруд суттєво відрізняються.
Для Прикарпаття це означає необхідність оцінювати не лише наявність очисних станцій, а й їхній технічний стан, фактичну продуктивність та якість очищення.
Чому старі очисні споруди втрачають ефективність
Головна проблема застарілих очисних споруд полягає не лише у фізичному зношуванні обладнання. Навіть після регулярних ремонтів станції можуть не відповідати сучасним вимогам до очищення стічних вод.
Традиційна система передбачає механічне видалення домішок, відстоювання та біологічне очищення за допомогою мікроорганізмів. Ці процеси використовують і сьогодні, однак їхня ефективність залежить від стану обладнання, технологічних параметрів і складу стоків.
Найпоширенішими проблемами є зношені насоси, трубопроводи, системи аерації та застарілі механізми керування. Через це зростає споживання електроенергії, ускладнюється обслуговування, а процес очищення стає менш стабільним.
Додатковий виклик — зміна складу стічних вод. Сучасні мийні засоби, залишки лікарських препаратів і промислові сполуки можуть потребувати складніших технологій, ніж ті, на які розраховували старі станції.
Впливають на роботу споруд і зміни обсягів водовідведення. Через пошкоджені мережі до каналізації іноді потрапляють дощові та ґрунтові води, що збільшують навантаження. В інших випадках, навпаки, скорочення промислового виробництва та водоспоживання призводить до роботи великих станцій за значно нижчої від проєктної продуктивності.
У результаті громади витрачають значні кошти на утримання інфраструктури, яка не завжди забезпечує належний результат. Тому заміна окремих насосів чи ремонт резервуарів часто лише тимчасово розв’язують проблему.
Чому модернізація стає необхідністю
Івано-Франківщина має розгалужену мережу річок, що належать до басейнів Дністра та Пруту. Водні ресурси забезпечують потреби населення, промисловості, сільського господарства й туристичної галузі. Водночас вони чутливі до забруднення недостатньо очищеними стічними водами.
Особливість області — поєднання промислових міст, невеликих населених пунктів і гірських громад. Тому універсального рішення для всіх територій немає. Великим містам потрібні потужні централізовані комплекси, тоді як для окремих селищ і сіл доцільнішими можуть бути компактні локальні установки.
Потребу в оновленні інфраструктури враховано в Програмі охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області на 2026–2030 роки. Документ передбачає, зокрема, будівництво нових і реконструкцію наявних очисних споруд та каналізаційних мереж. Загальний орієнтовний обсяг фінансування програми перевищує 3,57 мільярда гривень на п’ять років. Проте ці кошти призначені для широкого комплексу природоохоронних заходів, а не виключно для модернізації водовідведення.
Водночас статистика свідчить, що проблему не можна оцінювати лише за кількістю стоків, які пройшли через очисні станції. Згідно з Національною доповіддю про якість питної води за 2024 рік, на Івано-Франківщині всі 36,5 мільйона кубометрів стічних вод, облікованих у відповідних централізованих системах, пройшли біологічне очищення.
Однак проходження через очисні споруди ще не гарантує відповідності води всім нормативам. Крім того, ця статистика не охоплює всіх стоків населених пунктів без централізованої каналізації.
Калуш: чому промисловому місту потрібні нові очисні споруди
Одним з найпоказовіших прикладів на Прикарпатті є Калуш — місто з потужним промисловим минулим, де комунальна інфраструктура тривалий час була пов’язана з виробничими підприємствами.
Така модель свого часу дозволяла використовувати великі інженерні потужності для потреб міста. Проте згодом залежність від промислової інфраструктури стала проблемою, особливо в умовах зміни виробничої діяльності та зношування обладнання.
За інформацією Державного агентства відновлення, система очищення стічних вод Калуша залежить від потужностей місцевого підприємства. Тому для міста розглядають можливість створення нових каналізаційних очисних споруд.
Масштаб завдання значний: централізованою каналізацією охоплено понад 90% населення Калуша, а послугою водовідведення користуються майже 24 тисячі абонентів.
Будь-які серйозні перебої в роботі системи можуть вплинути на значну частину міста. Отже, питання стосується не тільки екології, а й стабільності комунальних послуг.
У квітні 2026 року в Калуші створили робочу групу для опрацювання варіантів будівництва або реконструкції очисних споруд. Згодом міська влада розпочала розгляд конкретних технічних та інвестиційних рішень й оприлюднила роз’яснення щодо стану очисної інфраструктури, проведеної роботи та перспектив співпраці з компанією «НОВА-КОС».
Головна відмінність нового підходу полягає в намірі не просто ремонтувати стару систему, а створити сучасний комплекс, який забезпечить місту більшу технологічну та організаційну самостійність.
Пілотний проєкт 2026 року: що пропонують Калушу
У вересні 2026 року Державне агентство відновлення повідомило про співпрацю з ЮНІСЕФ щодо впровадження сучасних технологій очищення стічних вод. До пілотної ініціативи відібрали шість українських громад, серед яких — Калуш.
Українські та європейські фахівці досліджують стан інфраструктури, оцінюють потреби громад і розробляють можливі технічні рішення.
Для Калуша запропонували модульну систему очищення стічних вод. Її особливість — можливість формувати комплекс з технологічних блоків, адаптованих до необхідної продуктивності.
За даними Агентства відновлення, для розміщення запропонованих модульних споруд потрібно приблизно 1,5 гектара землі, тоді як традиційний варіант у наведеному порівнянні потребував би 13–15 гектарів.
Система передбачає автоматизоване керування, дистанційний моніторинг і накопичення технологічних даних. Це дозволить оперативніше контролювати процес очищення та виявляти можливі несправності.
Запропонована європейська технологія, за інформацією ініціаторів, уже використовувалася в понад 200 проєктах у різних країнах.
Водночас остаточну ефективність майбутнього комплексу можна буде оцінити лише після його будівництва, введення в експлуатацію та лабораторного підтвердження якості очищення.
Окрему увагу привертає фінансова модель. Передбачається, що ТОВ «НОВА-КОС» забезпечить проєктування, будівництво та подальшу експлуатацію споруд.
27 серпня 2026 року Калуська міська рада рішенням №5488 погодила проєкт договору про співпрацю з компанією та уповноважила міського голову його укласти.
За запропонованою схемою, будівництво не потребуватиме прямого фінансування з державного чи місцевого бюджетів. Натомість повернення інвестицій передбачається через економічно обґрунтований тариф з інвестиційною складовою.
Проте станом на початок жовтня 2026 року проєкт перебуває на етапі підготовки й опрацювання умов реалізації. Тому говорити про завершене будівництво, остаточну вартість послуг або підтверджені екологічні результати поки зарано.
Чим сучасні технології відрізняються від застарілих систем
Перевага нових очисних комплексів полягає не лише в компактності, а й у можливості точніше керувати технологічними процесами.
Сучасне обладнання може автоматично регулювати подачу повітря, роботу насосів, циркуляцію активного мулу та інші процеси. Це допомагає підтримувати стабільні умови біологічного очищення й оптимізувати споживання електроенергії.
Важливим є й дистанційний контроль, який дозволяє відстежувати технологічні показники та швидше реагувати на відхилення.
Проте навіть найсучасніша автоматизація не замінює професійного обслуговування та лабораторного контролю.
Крім того, модульні установки підходять не для кожного населеного пункту. Вибір технології залежить від обсягів і складу стічних вод, сезонних навантажень, вимог до очищення та вартості експлуатації.
Для Прикарпаття найбільш раціональним може стати поєднання модернізації великих міських станцій із розвитком локальних систем у невеликих громадах.
Хто платитиме за модернізацію
Одна з головних перешкод для оновлення очисної інфраструктури — висока вартість будівництва та подальшого утримання. Сучасні станції потребують постійних витрат на електроенергію, обслуговування обладнання, лабораторні дослідження, оплату праці та оброблення осаду, що утворюється під час очищення.
У Калуші запропоновано модель залучення приватного інвестора. Вона може зменшити одноразове навантаження на бюджет громади, однак не означає, що будівництво буде безкоштовним для споживачів.
Інвестиції мають повертатися через визначений фінансовий механізм, тому особливого значення набувають прозорість тарифоутворення, умови договору та контроль якості послуг.
Крім приватних інвестицій, громади можуть використовувати державні й місцеві програми, міжнародну технічну допомогу, гранти та пільгові кредити. Проте кожне рішення має спиратися на техніко-економічне обґрунтування.
Європейські стандарти: чому важлива якість очищення
Наближення українського законодавства до європейських екологічних вимог змінює підхід до водовідведення.
Сучасні очисні споруди повинні не лише видаляти механічні домішки та органічні забруднення, а й забезпечувати контроль сполук азоту, фосфору та інших речовин, для яких встановлено відповідні нормативи.
Надмірне надходження азоту й фосфору до водойм спричиняє евтрофікацію — інтенсивний розвиток водоростей, погіршення кисневого режиму та порушення природного балансу.
Для річок Прикарпаття, які мають важливе природоохоронне й рекреаційне значення, це особливо актуально.
Залежно від потреб сучасні технології можуть передбачати поглиблене біологічне очищення, видалення біогенних речовин, мембранну фільтрацію або додаткові етапи обробки.
Водночас головним критерієм ефективності повинні бути не заявлені характеристики обладнання, а результати лабораторних досліджень.
Що потрібно змінити в інших громадах Прикарпаття
Досвід Калуша може бути корисним для інших міст області, однак універсальної моделі модернізації не існує.
Насамперед громадам необхідно провести інвентаризацію каналізаційних мереж та очисних споруд, визначити їхній технічний стан, фактичне навантаження й ефективність роботи.
На основі цих даних можна встановити пріоритетність реконструкції та обрати економічно доцільні технології.
Окремої уваги потребують населені пункти без централізованої каналізації. Там недостатньо лише побудувати очисну станцію — необхідно забезпечити збирання й транспортування стоків або впровадити локальні системи очищення.
Показовим є приклад села Боднарів Калуської громади. У вересні 2026 року міська влада повідомила про закупівлю робіт з реконструкції очисних споруд з очікуваною вартістю понад 26,3 мільйона гривень без ПДВ. Це окремий інфраструктурний проєкт, не пов’язаний безпосередньо з пілотною ініціативою створення нового комплексу для Калуша. Він демонструє, що навіть у межах однієї громади можуть бути потрібні різні технічні рішення.
Не менш важливо посилити контроль промислових скидів у каналізацію, ремонтувати пошкоджені колектори та запобігати потраплянню надмірних обсягів дощової води до побутових мереж. Адже ефективність очищення залежить від роботи всієї системи водовідведення, а не лише кінцевої станції.
