Коли говорять про Прикарпаття, зазвичай згадують про Карпати, полонини, дерев’яні церкви та гуцульські трембіти. Але є й інше Прикарпаття — глибоке, давнє, гаряче. Те, яке говорить не словами, а вогнем, газом і болотом, пише frankivsk.name.
Старуня і Лісна Слобідка — два ніби звичайні села, приховані поміж пагорбів і полів. Але в їхніх ґрунтах щось нуртує. Щось, що не зникає вже століттями. Це Прикарпаття підземне, ще не розгадане. І воно варте уваги не менше, ніж гуцульські легенди чи гірські хребти.
Унікальні природні явища Прикарпаття
Прикарпаття — регіон, щедро наділений унікальними природними об’єктами, де перехрещуються геологічна історія, таємничі явища й реліктові екосистеми. Тут природа не лише мальовнича, а й виняткова в масштабах усієї України та Східної Європи. Серед численних ландшафтів особливо вирізняються об’єкти, які заслуговують на окрему увагу дослідників, туристів і природоохоронців.
Одним з таких феноменів є грязьовий вулкан у селі Старуня (Богородчанщина) — єдиний діючий у своєму роді в Україні. Ще одним незвичним явищем є вічний вогонь у Лісній Слобідці (Коломийський район). З-під землі тут безперервно виходить природний газ, який самозаймається і горить просто неба.
Природною перлиною регіону вважаються також скелі Довбуша поблизу села Бубнище. Це масив монолітних пісковикових утворень висотою до 20 метрів, які сформувалися впродовж мільйонів років під дією вітру й води. Місце овіяне легендами про опришків і Олексу Довбуша, але має також геологічну цінність як рідкісний кам’яний лабіринт у Карпатах.
На південному сході Івано-Франківської області, в горах Гринявського хребта, розташований Писаний Камінь — величезна скеля, вкрита стародавніми символами, написами та петрогліфами. Вважається, що місце виконувало сакральні функції ще за язичницьких часів. З вершини відкривається вражаюча панорама на Чивчинські та Гринявські гори.
Чорний ліс, розташований на межі Калущини, — ще одна унікальна природна територія Прикарпаття. Це один із найстаріших і найбільш збережених лісових масивів регіону з характерним темним верхів’ям і густою підстилкою. Тут збереглися болота, праліси, столітні дуби, а сам ліс згадується в численних народних переказах і вважається містичним.
Карпати також відомі своїми мінеральними джерелами, зокрема в околицях Шешорів і Косова. Води з високим вмістом сірководню та інших мінералів мають лікувальні властивості й активно використовуються в санаторному лікуванні.
Ще одним скарбом регіону є Ґорґанський природний резерват — один із найнедоторканіших куточків Карпат. Тут збереглися реліктові ліси, рідкісні види рослин і тварин, а також кам’янисті розсипи — так звані “ґряда”, які й дали назву горам.
Тож природна спадщина Прикарпаття — це не лише мальовничі пейзажі, а й живі свідки геологічних, біологічних і навіть доісторичних процесів, які заслуговують на збереження, дослідження та популяризацію.
Старуня: від австрійських шахт — до наукової сенсації
Село Старуня колись було індустріальним центром. Наприкінці XIX століття тут добували озокерит — мінеральний віск, що використовувався в техніці та медицині. В шахтах працювали тисячі людей. У той час село входило до складу Австро-Угорщини. З початку XX століття тут діяли озокеритові копальні, збудовані інженерами з Відня.
Але справжній резонанс настав 1907 року, коли з глибини 12 метрів дістали волохатого носорога. Муміфіковане тіло доісторичної тварини — в чудовому стані, завдяки особливому поєднанню ропи, глини, солі та нафти. Це відкриття не тільки стало сенсацією для наукової спільноти, але й відкрило Старуню для світових палеонтологів.
Старуня стала українським аналогом сибірських мерзлот, тільки у форматі солоної, глиняної часової капсули. Сюди приїздили вчені з Австрії, Польщі, Чехії. Після Першої світової війни дослідження продовжились уже за Польщі. У радянські часи розкопки припинилися, але вулканічна активність знову звернула увагу до цього місця.
Грязьовий вулкан
У 1977 році Карпати здригнулися від землетрусу. Але не це було головне. Після поштовхів у Старуні почала “дихати” земля: тріщини, кратери, булькання… На поверхню вийшов метан, вода, глина та нафтові залишки. Так з’явився єдиний в Україні грязьовий вулкан. Його потоки не палають, але клекочуть, мов злісний шепіт підземелля.
Сьогодні тут офіційна геологічна пам’ятка природи. Вулкан має до десяти активних кратерів, з яких поволі витікає багнюка, що пахне нафтою. Грунт живий — він змінюється, рухається, пульсує. Фахівці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу регулярно досліджують геодинаміку району. Дані свідчать: місце нестабільне, але напрочуд цікаве для науки.
Маркери землетрусів і клімату
Знаний геолог, професор Олег Адаменко висунув гіпотезу, що активність цього грязьового вулкана може слугувати природним індикатором сейсмічної активності на великій відстані — від 3 000 до 6 000 кілометрів, зокрема у таких сейсмічно активних регіонах, як Румунія, Італія, Кавказ і Середня Азія.
За словами професора, після землетрусів у земній товщі утворюються дрібні порожнини і тріщини, які протягом кількох днів зникають. Через ці тріщини з невеликих кратерів і грифонів Старунського вулкана періодично або постійно викидаються гази, нафта та мінералізована вода. Хімічний і мінеральний склад цих викидів залежить від відстані до епіцентру землетрусу. Тому грязьовий вулкан у Старуні може відігравати важливу роль у прогнозуванні сейсмічних подій. Для підтвердження цієї гіпотези вчений наголошував на необхідності систематичних спостережень за вулканом і порівнянні отриманих даних з записами сейсмічних станцій.
Окрім своєї геологічної цінності, Старуня знаменита й унікальними палеонтологічними знахідками. Тут було виявлено майже повністю збережені туші чотирьох волохатих носорогів, мамонта, коня, косулі та песця. Особливістю знахідок є те, що на відміну від сибірських, де тварини зберігалися у льодовикових тріщинах, тут вони природним способом були бальзамовані у нафтових і озокеритових покладах на глибинах 12-27 метрів.
У шлунках цих доісторичних тварин збереглося до 100 кг неперетравленої рослинності, що дозволило вченим відновити уявлення про рослинність цього регіону в льодовикову епоху. Тоді територія була вузькою смугою між двома льодовиками — північним, що досягав Львівщини, і південним, Карпатським. Тут простягався тундростеп — рослинний регіон, багатий на карликові берізки, низькорослу вільху та інші типові тундрові рослини, які приваблювали мамонтів і носорогів.
Важливою є й гіпотеза про те, що в Старуні можна знайти сліди перебування кроманьйонців, які, ймовірно, полювали на велетенських тварин. Підтвердженням цього є виявлені на одному з носорогів сліди поранення та знайдений поруч уламок списа.
У своїх працях Олег Адаменко назвав Старуню “геологічним маркером”, що допомагає відстежувати не лише сейсмічні явища, а й зміни ландшафтів, клімату та природного середовища на великій території. Це робить вулкан і палеонтологічні знахідки Старуні унікальними маркерами, важливими для науки і розуміння історії нашої планети.
Чи стане Старуня українським геопарком?
Старуня — потенційна перлина для науки, екології та туризму. Тут мріють створити геопарк за стандартами ЮНЕСКО. Це дало б селу нове життя: освітні маршрути, дослідницькі табори, туристів з рюкзаками, які прагнуть побачити, як виглядає земля у стані “бунту”.
Уже сьогодні частина дослідницьких проєктів ІФНТУНГ базується саме тут. Фахівці пропонують будівництво науково-просвітницького центру, музею природничих явищ і стежок для екотуризму. Адже навіть без спеціального обладнання тут можна побачити, як змінюється рельєф просто на очах.
Бо те, що тут є, — унікальне. В масштабах усієї Європи.
Лісна Слобідка: там, де полум’я не згасає
Село Лісна Слобідка, Коломийський район. Хтось сказав би: тиха глибинка. Але є місце, де варто ступати обережніше — земля там горить. З-під неї виривається газ, що самозаймається. І це не феномен тижня чи місяця — вогонь тут палає вже понад двадцять років. Його не гасить ані дощ, ані сніг.
Вогонь живе своїм життям. Місцеві вказують на три такі місця. Один із осередків — поблизу джерела на південному схилі лісу. Коли вологість підвищується, язики полум’я танцюють сильніше. Люди використовують це як своєрідну польову кухню, а дехто — як місце для молитов, віруючи в містичну силу полум’я.
Але є й інший бік — у криницях з’явився метан, ґрунт тріскає, запах газу відчутний. Фахівці Івано-Франківського обласного центру з надзвичайних ситуацій визнають, що це явище несе певні екологічні ризики. Підвищена концентрація метану в повітрі — це не просто дивовижа, це — потенційна загроза.
Містика чи тривожний дзвінок?
Для туристів — атракція. Для екологів — виклик. Вічне полум’я, яке виривається на поверхню, може свідчити про складні геологічні процеси. Поки що держава не оголосила це місце пам’яткою природи. Але, можливо, саме зараз час зупинитись і вдивитись: чому земля так реагує?
Деякі вчені пов’язують явище з природними виходами вуглеводнів — старими, давно не діючими покладами газу. Але ніхто ще не проводив тут ґрунтовних довгострокових досліджень. А вони — на часі.
Джерело знань і перспектив
Старуня і Лісна Слобідка — не просто географічні точки на мапі. Це нагадування, що українська земля — жива. Вона пам’ятає мамонтів і гігантів. Вона дихає нафтогазом і вивергає глину. Іноді вона тремтить, іноді говорить полум’ям.
У світі все більше людей шукають у подорожах не лише краєвиди, а й зміст. Геотуризм, науковий туризм, дослідницькі подорожі — тренди XXI століття. Україна має, що показати. Але мусить це зберегти.
Старуня вже давно мала б стати візитівкою не лише Прикарпаття, а й всієї країни. А вогонь у Слобідці — об’єктом дослідження, а не цікавинки для випадкових мандрівників.
