Більшість із нас знає, що найбільшим озером Українських Карпат є Синевир. Однак мало хто здогадується, що колись цим могла похизуватись зовсім інша водойма. Якщо погортати старі польські карти, можна знайти невідоме озеро, що не дожило до наших днів. Це озеро Шибене, пише frankivsk.name.
Історія виникнення водойми
Першу згадку про нього залишив у своїй книжці Бальтазар Гакет. Він писав про існування невеликого озера Чурєп. Воно тоді розташувалось неподалік гори Руський Діл. Бальтазар натомість писав, що на цій водоймі прихисток знайшли багато водоплавних птахів, риби. Вчений висловив здогад, що озеру вже було щонайменше 150 років. Також він припустив, що поява цієї водойми спричинена зсувом грунту. Також те, що тут затопило дерева на окремій площі, що стримували збільшення об’ємів водойми. Однак, яку саме площу у той час мало озеро, з’ясувати не вдалося, інформує kapnatu.blogspot.
Якщо вірити свідченням етнографа з Коломиї Леопольда Вайгеля, який ходив у Карпати експедицією у 1879 році, то вищезгадане озеро мало 850 м на 250 м і було площею 20 га. Згодом розміри водойми змінювалось. Власне, у кінці ХІХ ст там встановили штучну гать (кляузу), збільшивши площу озера до 15 га, після чого воно стало найбільшим в Українських Карпатах.
А от Юрій Сітницький у своєму путівнику «Мандрівки по Карпатах», який він видав у 1993 році, написав, що Шибене від Черемоша відділяли 4 кілометри. Він вказує, що водойма була природного походження і служила збірником води для сплаву дерева дарабами по Черемошу. Розташоване озеро було на висоті 1024 м довжиною 850 м, шириною – 200 м і глибиною 25 м.
Чому і коли зникло Шибене?
Проте ніхто з дослідників не дає чіткої відповіді, чому озеро Шибене зникло. За здогадами Сітницького, усе через велику повінь, яка у 2008 році зруйнувала дамбу на водоймі, тому не стало і озера. За даними українських експедиторів, у 2009 році озеро займало площу в 1 га, проте тоді вже було більше схоже на болото. Його поглинала амфібіонтна рослинність, вільхи та верболози. Про існування цього колись могутнього озера Шибеного нагадують хіба що невеликі калюжі. Також на цьому місці пустив коріння молодняк.
Існує також версія, про яку розповіли гуцули, що після смерті Довбуша розбушувалась природна стихія. На небі не вщухали блискавки, гуркотів грім, йшли рясні дощі та град, пишуть https://www.karpaty-ua.org.uа. Всю воду земля тоді поглинути не могла, тож між пасмами гір Піп Івана та Стога на схід від гори Руський Діл, між горами Грофа і Погорілець зрушились з місця тисячі тонн каміння, ґрунту, лісу. Так, у XVIII столітті на висоті 1024 м над рівнем утворилась потужна природна гать. Таким чином і утворилось найбільше на той час карпатське озеро. У XX столітті з озера навіть виднілись вершки столітніх смерек, оскільки вони росли там ще до утворення водойми.
Загалом про цю водойму гуцули розповідають чимало легенд. Однак свідченням її існування є докази експедиторів.