Екологія в Україні дедалі частіше переходить з площини декларацій у сферу конкретних дій. Саме локальні ініціативи стають рушіями цих змін. Історія прикарпатської науковиці Марії Пасайлюк — одна з тих, що демонструє: навіть у межах одного регіону можна впливати на збереження біорізноманіття на національному рівні. Її багаторічні дослідження та екоініціатива зі збереження рідкісного гриба трутовика зонтичного (Polyporus umbellatus), занесеного до Червоної книги України, поєднують фундаментальну науку, практичну природоохоронну роботу та просвітництво, пише frankivsk.name.
У цій статті — про шлях Марії Пасайлюк у науці, унікальну технологію відтворення рідкісних грибів, а також про те, як локальний проєкт з Косівщини отримав міжнародне визнання і став прикладом ефективного підходу до збереження природи.
Початок наукового шляху
Марія Пасайлюк — кандидатка біологічних наук, старша дослідниця, заступниця директора з наукової роботи національного природного парку «Гуцульщина», вона обрала для себе напрям, який довгий час залишався поза центром суспільної уваги — дослідження і збереження грибів.
Її науковий шлях починався з фундаментальних досліджень. Випускниця Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, у 2009 році вона захистила кандидатську дисертацію, присвячену біохімічним механізмам протипухлинної активності вітаміну А. Це була робота на стику біохімії та медицини — точна, глибока, орієнтована на пошук причинно-наслідкових зв’язків.
Згодом цей науковий досвід трансформувався у ширший інтерес — до природних джерел біологічно активних речовин. Саме тут у її професійному житті з’являється новий вимір — мікологія.
Її науковий доробок — це понад 80 публікацій, серед яких монографії та статті у міжнародних виданнях, що індексуються в Scopus і Web of Science. Але водночас вона — авторка дитячих книжок «Розумні казочки» та «Казка про трутовика зонтичного та інші грибні історії». І ця, на перший погляд, незвична комбінація — глибока наука і казка — насправді дуже точно описує її підхід: пояснювати складне просто, формувати екологічне мислення змалку і через історії передавати те, що неможливо нав’язати наказами.
Це поєднання — глибокої науки і доступного пояснення — згодом стане основою її найважливішого проєкту.
Трутовик зонтичний: більше, ніж просто гриб
Polyporus umbellatus — рідкісний вид, занесений до Червоної книги України. Його цінують і кулінари, і дослідники, адже він має потенційні лікувальні властивості, зокрема в контексті протипухлинної активності. Водночас для екосистеми це значно більше, ніж просто об’єкт інтересу — це важливий елемент природного балансу, своєрідний індикатор стабільності лісових середовищ.
Його поява в природі ніколи не є випадковою. Трутовик зонтичний формує складні плодові тіла з десятків дрібних шапок, що виростають з єдиного підземного міцелію, який може існувати роками. Для цього йому потрібні специфічні умови: незайманий або мало порушений ґрунт, наявність органічних решток, стабільна вологість і тісна взаємодія з деревними породами. Саме тому кожна знахідка цього виду має особливе значення — вона розширює відомі дані про мікобіоту території та засвідчує наявність ділянок, сприятливих для існування рідкісних грибів.
Проте в природі він стає дедалі рідкіснішим. Причини зникнення комплексні: зміни клімату, антропогенний вплив, вирубки, порушення ґрунтового покриву, а також надмірний і часто неконтрольований збір. Особливо небезпечним є те, що люди часто сприймають гриб лише як ресурс, не враховуючи, що його основна частина — міцелій — залишається під землею і може бути знищена одним необережним втручанням.
На території Косівщини — понад 43 тисячі гектарів — зафіксовано лише 6 місць його зростання. Це критично мало для виду, який і без того залежить від вузького спектра екологічних умов. І ці шість локалітетів — фактично останні точки присутності, що тримають вид у межах регіону.
Саме ця цифра — шість — стала точкою відліку.
З 2013 року Марія Пасайлюк починає працювати з трутовиком зонтичним. Спочатку — у площині фундаментальних досліджень: її цікавить потенційна протипухлинна активність гриба, його біохімічні властивості, можливості використання у медицині.
Але дуже швидко стає очевидно: без збереження самого виду ці дослідження не матимуть майбутнього.
Так науковий інтерес трансформується в екоініціативу.
Від лабораторії до лісу: технологія, що змінює підхід
Головною ідеєю проєкту стало не просто збереження, а відтворення виду.
Марія Пасайлюк розробляє авторську технологію вирощування міцелію в лабораторних умовах. Її принципова відмінність — у використанні природних компонентів, зокрема опалого листя, що дозволяє максимально відтворити умови природного середовища.
Це не класична стерильна лабораторна модель. Це спроба «перенести ліс у лабораторію», а потім — повернути результат назад у природу.
Після вирощування міцелію наступний етап — інтродукція: перенесення грибниць у природні умови. Саме тут починається найскладніше — адаптація, виживання, інтеграція в екосистему.
Це тривалий процес, який не дає миттєвих результатів. Але саме він відкриває можливість реального відновлення популяцій.
Мета проєкту амбітна: збільшити кількість місць зростання трутовика зонтичного з шести до 250. Фактично — створити нову екологічну карту його існування.
Досвід, що працює
Ця технологія не залишилася на рівні експерименту.
Так, Марії Пасайлюк та її колегам вдалося відновити популяцію іншого рідкісного гриба — квіткохвосника Арчера. Вид, який ще донедавна перебував під загрозою зникнення, сьогодні має всі підстави бути виключеним із наступного видання Червоної книги України.
Цей гриб цікавий не лише з точки зору збереження, а й як приклад складних і подекуди несподіваних механізмів природи. Дозрілий квіткохвосник Арчера має характерну особливість — він виділяє різкий, неприємний, майже трупний запах. Попри свою відштовхувальність для людини, цей запах виконує важливу екологічну функцію: він приваблює комах, які, сідаючи на плодове тіло, переносять спори й таким чином забезпечують розмноження виду.
Цей факт є показовим: у природі навіть те, що здається неприйнятним або «зайвим», має свою роль і значення. І саме розуміння таких механізмів дозволяє не лише досліджувати, а й ефективно відновлювати види.
Результат, досягнутий командою Марії Пасайлюк, має принципове значення. Він доводить: гриби можна не лише охороняти, а й відновлювати.
Визнання, що відкриває можливості: історія перемоги
Згодом робота науковиці отримала міжнародне визнання. Марія Пасайлюк стала переможницею премії «Земля жінок», яку в Україні вже більше 15 років реалізує фонд Yves Rocher. Її проєкт «Відтворення рідкісного, їстівного, лікувального гриба Polyporus umbellatus» став прикладом того, як локальна ініціатива може мати глобальне значення.
Цей конкурс — не просто відзнака. Це платформа, яка підтримує жінок-екоактивісток, дає їм голос і ресурси для розвитку їхніх ініціатив. У світі, де екологічні проєкти часто залишаються на рівні ідей через брак фінансування, така підтримка має вирішальне значення.
Перемога Марії Пасайлюк — це перша премія та ґрант у розмірі 5000 євро. Але значення цієї події виходить далеко за межі фінансової підтримки. Це — визнання важливості її роботи на міжнародному рівні, сигнал про те, що локальні ініціативи можуть мати глобальне значення.
Для самої Марії Пасайлюк ця перемога стала можливістю масштабувати проєкт, привернути увагу до проблеми і знайти нових партнерів. Для Косівщини — це шанс стати прикладом того, як локальні спільноти можуть впливати на збереження біорізноманіття.
