Бортництво – важка справа, яка потребує хорошої фізичної форми, чіткої концентрації та терпіння. Бджолярство в Україні зародилося ще за часів київських князів. Українці виготовляли найкращий мед та продавали його далеко за межами Київської Русі. Бортництвом займалися цілі сім’ї, а знання, уміння та дорогоцінний досвід передавалися з покоління у покоління. На Івано-Франківщині, у Калуському районі пасічники займаються не тільки виготовленням меду, а ще й розводять унікальні породи бджіл, пише сайт frankivsk.name. Якщо ви давно цікавились бортництвом, мріяли розпочати свою справу, полюбляєте мед та хочете власну пасіку ми підібрали для вас секрети досвідчених пасічників та поради для новачків у цій традиційно українській справі.
Види бджільництва
У природі існує багато видів бджільництва: дике бджільництво, вуликове, рамкове та колодне. Дике бджільництво виникло ще у п’ятому столітті, коли люди збирали мед диких бджіл у дуплах лісових дерев. Такий спосіб був небезпечний, адже ще не існувало захисних костюмів та лікарських препаратів. Люди, які ходили за медом, помирали від великої кількості укусів бджіл. Цей спосіб бортництва давно не використовується.
Вуликове бджільництво донині вважається найбільш практичним. У XIV столітті люди зрозуміли, що бджіл можна приручити – тримати в дуплянках та колодах. Бджоли швидко пройшли період адаптації та одомашнення, а з того часу, будиночки, у яких мешкали комахи стали називати вуликами. Звідси й пішла назва – вуликове бджільництво.
Перші вулики виготовляли із соснового кругляка, випалюючи середину, аби зробити необхідну порожнину, у якій мешкали бджоли. Отвір залишали, аби спостерігати за комахами. Вулик прикріпляли до дерева, високо над землею, як це було характерно для природного бджолиного дупла раніше.
Колодне бджільництво за принципом подібне до вуликового, тільки колоду або бочку не чіпляли на дерево, а залишали на землі. Адже старі бочки були великі та важкі й не підлягали транспортації.
Рамкове бджільництво – це вдосконалене вуликове розведення бджолиних сімей, адже тепер комахи мешкали у пластинах, які з легкістю виймались. Цікавим фактом є те, що перший у світі рамковий вулик, змайстрував український бджоляр та основоположник рамкового бортництва Петро Прокопович у 1814 році. Новий вулик дозволив з легкістю збирати мед, без жодної шкоди для комах.
Звичаї франківських пасічників
Бортництво часто пов’язували з легендами, міфами, повір’ями та обрядами. Бджолярство і донині має великий вплив на духовну та культурну сфери життя українців. Франківські пасічники використовували мед у багатьох родинних ритуалах. Мед донині використовують під час обрядів. Наприклад: на весіллі молодята зобов’язані з’їсти хліб з медом, аби їхнє сімейне життя було солодким та в достатку.
У народі вважали, що пасічники мали магічні здібності, адже по поведінці бджіл могли визначити погоду. Наприклад: рано-вранці вилітали без поспіху з вулика – очікували теплу весну. Також перед початком роботи бджоляр мав обов’язково помити руки, помолитись і тільки тоді міг йти до вуликів. А кожна родинна династія пасічників мала свої замовляння для бджіл, аби врожай був вдалим та солодким. Щоб у промислі щастило, мед освячували у церквах на Спаса та спершу давали куштувати дітям.
Брали мед лише раз на рік – восени, а стільники з медом зрізали лише до половини, адже залишали бджолам на зиму. Також перед морозами пасічники утеплювали та ремонтували вулики. Процес відновлення тривав з чотирнадцятого вересня до двадцять першого. Вважалося, що від празника святого Семена і до свята Пречистої Богородиці благословенний час, який допоможе у всіх починаннях. Нові вулики виготовляли восени та взимку, аби деревина могла підсохнути. А з початком весни пасічники проводили прибирання та чистки у старих вуликах. Бджолярі співали пісні під час роботи, тому нерідко у колядках, веснянках, щедрівках та весільних піснях можна почути згадку про бджіл та мед.
Гуцульські пасічники навіть ворожили на медовий урожай під час важливих свят: Різдва та Багатої куті. Також для бортника колядники виконували особливих величальних пісень.
Поради початківцям
| Франківські бортники рекомендують починати бджолярну справу весною та з невеликої кількості вуликів. Для початку буде достатньо двох або трьох. Якщо ви плануєте розміщувати вулики у населеному пункті, то попередьте про це заздалегідь сусідів. Також територія пасіки має бути розширена, рівна, а для зручності рекомендується прокласти асфальтовану дорогу чи протоптати стежку до вуликів. Зверніть увагу і на те, що пасіка має бути обнесена парканом, висотою до двох метрів або ж обсаджена кущами чи деревами. Це убереже бджіл від різких поривів вітру, а вас та ваших сусідів від бджолиних укусів. Відстань між рядами вуликів повинна сягати трьох метрів, а між вуликами – до двох метрів. Рекомендовано, аби поблизу пасіки не було автомагістралей чи автомобільних доріг, озер, річок та водойм. Натруджені бджоли з важкістю переносять велику кількість пилку, а вітер створює додаткові незручності, тому під впливом цих факторів комахи можуть загинути. Також краще уникати сусідства з виробництвами та господарствами, запахи, яких бджоли не переносять. Також варто бджолині будиночки поставити під нахилом, або на каміння, щоб комахи з легкістю могли потрапити до вулика. Усі норми встановлення пасіки прийняті на загальнонаціональному рівні та зазначені у Законі України «Про Бджільництво». |
Інвентар пасічника
Звичайно найважливішим інвентарем в арсеналі пасічника є вулики та додаткові матеріали до них. Досвідчені бортники знають, що кожен вид бджіл потребує особливих умов, тобто особливого вулика. Франківським бджолярам-початківцям варто обирати вулики рута та дадан. Ці будиночки зазвичай є комфортними для усіх видів. Вуликів має бути більше ніж бджолосімей, адже комахи можуть розростись і відділятись, тому варто завжди мати запасний варіант.
Варто придбати рамки, інвентар для створення рамок, вощину, на якій будуть працювати бджоли та дріт, аби натягувати рамки та інші допоміжні матеріали. Також важливим атрибутом кожного пасічника є інвентар для власної безпеки – захисний костюм. Також потрібно подбати про безпеку бджіл та придбати відповідний догляд годівниці, поїлки, ветеринарні препарати. Ну і звісно ж важливим є інвентар для збору врожаю: медогонки, воскотопки, інструменти для транспортування рамок та розпечатування стільників.
Аби зима була для бджіл комфортною потрібно облаштувати затишок у будиночках. Варто змайструвати бджоляник на місці знаходження пасіки, розрахувати правильно розміри та звернути увагу на можливе майбутнє розростання бджолиних сімей. Якщо умови дозволяють, то вулики маленької пасіки на зимівлю можна сховати в теплі хліви, які будуть захищати бджіл від морозу та вітру.
Бортництво – це небезпечна, але водночас, дуже цікава справа, яка потребує пильності та постійного вдосконалення. Та найважливіше для пасічника це любити свою справу та бути відданим їй роками. Франківські пасічники докладають максимальних зусиль, аби їхні бджоли були у затишку та безпеці, пасіка доглянутою, а продукти найкращі та найсмачніші!