Прикарпаття давно вважаються колискою нафтової і газової промисловості не лише нашої держави, а й Європи загалом. Історія енергетичного освоєння цих земель нараховує століття, і сьогодні вони залишаються ключовим регіоном для видобутку та переробки енергетичних ресурсів.
На території України відкрито 126 нафтових родовищ з промисловими запасами, які розташовані у трьох географічно-геологічних регіонах на території 10 адміністративних областей. Прикарпатський прогин — західний регіон, що охоплює Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області, включає 40 нафтових родовищ. Нафта Прикарпаття багата на метанові та метанонафтові компоненти, що робить її придатною для виробництва палива і хімічної переробки, пише frankivsk.name.
«Скельна олія» та перші згадки
Першу письмову згадку про нафту на Прикарпатті можна знайти у хроніках Яна Длугоша (1445—1480) — історика, дипломата та архієпископа Львова. Нафта, або «скельна олія», проявлялась у вигляді значних виходів уздовж північного борту Карпат у ущелинах скель, на берегах потоків, потічків і ставків. У Галичині ще в XIII столітті «скельне масло» застосовували для медичних цілей і змазування коліс возів.
У XVIII столітті почали з’являтися праці, що детально описували властивості, місця виходів та способи збору «скельної олії». Відомості про нафтові джерела зафіксовані у районах Кросна, Роп’янки, Дрогобича, Стебника та Слободи-Рунгурської. Таким чином, енергетичний потенціал регіону ставав помітним ще задовго до промислового видобутку.
Народження промисловості: XIX століття
Видобуток нафти у промислових масштабах на Прикарпатті розпочався у другій половині XVIII століття: у 1771 році — у Коломиї, а у 1792 році — у Бориславському районі. Там у районі Нагуєвичів з колодязів добули перші 7 тонн нафти. Це стало початком промислового освоєння нафти в Україні і Європі.
У XIX столітті Австро-Угорська імперія, до складу якої входили ці землі, ставала однією з провідних нафтових держав світу, посідаючи третє місце за видобутком нафти після США та Росії. Відкриття родовищ у Бориславському, Східницькому та Битківському районах призвело до того, що у 1909 році видобуток нафти в Галичині досяг піку — 2 млн тонн на рік. Після цього обсяги видобутку поступово знижувалися, і у 1945 році склали 245 тис. тонн.
Повоєнний стрибок: розвиток нафтовидобутку
Основний розвиток нафтової промисловості України відбувався у післявоєнний період. У 1950-х — 1960-х роках різко збільшили обсяги геологорозвідувальних робіт на нафту у західному регіоні, що призвело до відкриття великих родовищ.
У 1950 році в Івано-Франківській області розпочато розробку Долинського нафтового родовища з початковими запасами 38,3 млн тонн, яке стало найбільшим у західному регіоні. У 1962 році відкрито Битківське, Північно-Долинське, Альхівське та Улючненсько-Орівське родовища. Це дозволило значно збільшити видобуток нафти на Прикарпатті та зміцнити регіон як енергетичний центр.
Газова промисловість: від випадковості до системності
Газова промисловість України також зародилася на Прикарпатті. Спершу природний газ вважався небажаним продуктом — він ускладнював буріння та призводив до пожеж. До 1912 року виходи газу на поверхню були відомі лише поблизу споживачів, і його використовували для освітлення та опалення у котельнях.
У 1912–1913 роках побудовано перші газопроводи Борислав–Дрогобич довжиною 12 км. Проте розвиток газовидобутку гальмувався відсутністю промисловості, яка могла б його споживати, а також економічною кризою 1929–1933 років. Лише після 1933 року почалося пожвавлення бурових робіт, впровадження роторного способу буріння та нових геофізичних методів розвідки, таких як сейсморозвідка, гравіметрія та магнітометрія.
Нафтогазова інфраструктура міжвоєнного та повоєнного періоду
Перша розвідувальна бурова свердловина на газ у Дашаві закладена у 1920 році. У 1922 році завершено будівництво газопроводу Дашава–Стрий. 18 квітня 1924 року при поглибленні свердловини Дашавського родовища отримано значний притік газу, порівняний за продуктивністю з родовищами Румунії та США.
З націоналізацією нафтової промисловості у 1939 році та входженням західних земель до складу СРСР газова промисловість Прикарпаття отримала системний розвиток. У 1940–1941 роках побудовано газопровід Дашава–Львів довжиною 65 км, а також розроблено проект магістрального газопроводу Дашава–Київ, який повинен був забезпечити економію 1 млн тонн донецького вугілля щорічно.
Після 1945: магістралі та масштабний видобуток
Після 1945 року газова промисловість Прикарпаття набула стратегічного значення як паливна база України. Центрами видобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угорське, Битків, Опара та Косів. Звідси прокладено перший магістральний газопровід Дашава–Київ, а також численні міжобласні і місцеві газопроводи. Сьогодні Прикарпаття забезпечує менше однієї п’ятої загального видобутку газу України, проте залишається ключовим регіоном для енергетичної безпеки держави.
Економіка, що тримає ритм регіону
На початку 2025 року нафтогазова галузь Прикарпаття постає як сформована, потужна й дивовижно різноманітна система. У регіоні офіційно працює 65 підприємств, і кожне з них — від невеликих сервісних служб до великих видобувників — вносить свою частку в енергетичний пульс області. Тут не просто бурять свердловини: нафта й газ проходять повний цикл — від підняття із земних глибин до транспортування місцевими трубопроводами та переробки в цінні продукти.
У цій структурі відчутно проступає глибока спадковість регіону: видобуток сирої нафти та газу, допоміжні послуги, нафтопереробка, виробництво й розподіл газоподібного палива — усе це формує складний економічний організм, без якого область давно вже не уявляють.
Попри воєнний час і коливання ринку, фінансова динаміка галузі виглядає переконливо. Після рекордного 2022 року, коли чистий дохід перевищив 8,4 млрд грн, а прибуток сягнув 1,25 млрд грн, підприємства продовжили працювати без різких провалів. Упродовж 2023–2024 років галузь тримає рівень, демонструючи стабільний прибуток і впевнене проходження кризових періодів. Особливо показово, що ще кілька років тому — у 2021-му — нафтогазовий комплекс області завершив рік зі збитками, а тепер упевнено повернувся до сталої прибутковості.
Енергетичний перехід: геотермальна енергія, біопаливо, відновлювані джерела
Сучасне Прикарпаття дивиться в майбутнє: не лише нафтою й газом живе енергетика краю. Тут активно розвивають відновлювані джерела: гідроенергетику, сонячні та вітрові станції, біоенергетику.
Особливе місце займають проекти з виробництва біогазу та синтез-газу — відновлюваних аналогів природного газу. Вони допомагають зменшити залежність від імпортних ресурсів і одночасно створюють кліматично нейтральні потужності для промисловості й побуту. Це свідчить, що Прикарпаття адаптується до глобального тренду енергетичного переходу, поєднуючи традиції та інновації.
Сучасність: наука, інновації та енергетична база
Сучасне Прикарпаття поєднує історичні традиції нафтового і газового видобутку з науковими розробками і технологічними інноваціями. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) та інші наукові центри регіону активно впроваджують нові технології видобутку та переробки, готують висококваліфікованих спеціалістів, а також реалізують дослідження для підвищення ефективності та безпечності енергетичного сектору.
Науковці Прикарпаття працюють над новими методами підземного зберігання газу, оптимізації бурових технологій, а також модернізацією переробних потужностей для виробництва екологічного палива та хімічної продукції. Таким чином, регіон не лише зберігає своє історичне значення, а й розвивається як сучасний енергетичний центр, що відповідає європейським стандартам.
Сьогодні Івано-Франківщина — енергетично самодостатній регіон. Тут активно видобувають нафту і газ, розвивають відновлювану енергетику, готують фахівців і впроваджують новітні технології. Прикарпаття поєднує досвід століть із сучасними викликами, формуючи унікальну енергетичну екосистему, яка здатна підтримувати Україну та експортувати ресурси до Європи.
