Марія Байляк – відома українська науковиця, біологиня, професорка, завідувачка кафедри біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Її наукові інтереси зосереджені на вивченні процесів старіння та пошуку природних речовин, які можуть уповільнити цей процес. Ще Марія Байляк ввійшла в Топ-10 успішних українських жінок-вчених – розповідає frankivsk.name.
Ключові напрямки досліджень Марії Байляк
- Вивчення механізмів адаптації організму до стресових факторів.
- Дослідження впливу харчування та вживання природних сполук на процеси старіння та тривалість життя.
- Роль оксидативного стресу в процесах старіння та пошук антиоксидантів, які можуть захистити організм від його шкідливого впливу.
- Дослідження потенціалу природних сполук, таких як фітосполуки та екстракти лікарських рослин, для покращення здоров’я та продовження життя.
- Вивчення механізмів розвитку ожиріння та метаболічного синдрому та пошук ефективних шляхів їх корекції.
Дитинство
Марія Байляк народилася 25 лютого 1981 року в селі Боднарів, що на Івано-Франківщині, навчалася в місцевій школі. Дівчинка любила українську та німецьку мови, біологію, історію та математику. Марія Байляк стверджує, що без знання останньої вона, мабуть, не стала б добрим біологом, адже
саме математика навчила її думати, а в майбутньому – вирішувати нестандартні завдання та легко проводити розрахунки чи прогнозувати.
В 11 класі вона брала участь у шкільній олімпіаді з біології та іншої дисципліни. Спочатку дівчина здобула перемогу на шкільному етапі, далі – на районному. Готуючись до обласного рівня, дівчина наскільки захопилась посиленим вивченням цієї науки, що зрозуміла, що поступатиме на біологічний факультет, але тоді вона бачила себе в майбутньому не науковицею, а вчителькою.
Студентські роки
Закінчивши школу, в 1998 році Марія Байляк вступила до Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Юну студентку захоплювали дискусійні теми, що базувалися на власних дослідженнях. Особливо тогочасну першокурсницю вразила лекція з біохімії, де Володимир Лущак розповідав про свої дослідження та проведені експерименти. Тоді Марія Байляк зрозуміла, що теж хотіла б досліджувати щось своє.
Відома науковиця підкреслює, що сучасним студентам-біохімікам пощастило, адже вони мають неймовірні можливості та чудові умови для навчання. На відміну від її студентських років, коли спеціальність лише створили, і лабораторії були мало пристосовані, а обладнання – обмежене. Сьогоднішні студенти мають доступ до сучасних ресурсів і вже з перших курсів проводять лабораторні дослідження. А от Марія Михайлівна отримала таку можливість лише в аспірантурі.
Марія Байляк згадує ті часи як період неймовірного ентузіазму. Вона сміється, що легко працювати, коли маєш все необхідне. А от спробуй щось зробити, коли в тебе мінімальні ресурси. Можна здатися і нічого не робити, а можна шукати нестандартні рішення, скажімо, зробити зі звичайного вентилятора сушильну камеру.
Аспірантура
У 2003 році вона отримала диплом з відзнакою. Далі було навчання в аспірантурі за спеціальністю “Біохімія” в тому ж університеті. Це був складний період, який супроводжувався труднощами та невдачами. Дівчина навіть пройшла моменти відчаю, коли хотілося опустити руки та покинути не лише аспірантуру, але й науку. Однак їй вдалося подолати всі складнощі та рухатися далі.
Біологиня ділиться спогадами про той період в одному з інтерв’ю, описуючи свій тогочасний графік: щодня їздила на роботу о 6 ранку та працювала до 21.00. Після того їхала останнім автобусом додому, приїжджаючи орієнтовно о 22.00.
Рідні Марії не одразу зрозуміли її захоплення наукою, вважаючи, що вона витрачає час на сидіння в комп’ютері, замість того, щоб виконувати хатню роботу. Адже в селі завжди є якась робота. Жінка сміється, що зараз її мама вже розуміє, що вона не нічого не робить, а щось робить, але в комп’ютері.
“Невдачі”, які стали найбільш цитованими
Марія Михайлівна вже понад 20 років публікує наукові праці, статті чи доповіді в різних наукових виданнях. Цікаво, що найцитованішою працею стала стаття у співавторстві з Володимиром Лущаком та Галиною Семчишин за 2006 рік.
Тогочасна аспірантка виконувала один із перших своїх експериментів. Перед нею стояло завдання: відтворити наявні на той час дослідження, маючи вихідні дані та алгоритм дій. Однак результат дослідження був не такий, як очікувалося. Дівчина повторювала роботу знову і знову, змінювала умови, пробувала інші шляхи, та все намарне.
В результаті виявилося, що вони вимірювали показники не на тому рівні, як то робили дослідники до них. Саме ці невдачі привели до відкриття: на певних етапах результати експерименту змінювались. Згодом виявилося, що в багатьох дослідників були такі ж “невдалі” результати, однак вони не намагалися виявити причину. А франківські вчені пішли далі та зрозуміли, що проміжні етапи не завжди співпадають з кінцевими. Ці дані були опубліковані в статті, яка в майбутньому стала найбільш цитованою публікацією.
Подальші наукові досягнення
З листопада 2006 року Марія Михайлівна працює на кафедрі біохімії Прикарпатського університету. У 2014 році їй було присвоєно вчене звання доцента, в 2020 році – професора, і в 2022 році – завідувача кафедри.
У 2007 році вона успішно захистила кандидатську дисертацію, присвячену антиоксидантному захисту дріжджів, у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
У 2009 році Марія Байляк отримала стипендію фонду королеви Ядвіги та можливість проводити наукові дослідження в Ягеллонському університеті (Польща, Краків).
З 2014 по 2017 роки Марія Михайлівна продовжила навчання в докторантурі під керівництвом професора Володимира Лущака. У 2019 році франківчанка захистила докторську дисертацію, в якій досліджувала способи підвищення адаптаційного потенціалу дріжджів та плодових мушок за допомогою рослинних екстрактів, кетокислот та аргініну. Захист відбувся у Чернівецькому національному університеті.
У 2021 році Марія Байляк отримала орден княгині Ольги ІІІ ступеня. Почесну нагороду науковиці вручив особисто президент України Володимир Зеленський під час святкування Дня Незалежності України.
Також серед здобутків Марії Байляк є те, що вона увійшла до списку найкращих науковців ПНУ за версією Scopus 2024.
Не зважаючи на значні досягнення, Марія Байляк проявляє скромність, вважаючи себе середньостатистичним науковцем.
Премія “Для жінок в науці”
Фундація L’Oréal спільно з UNESCO створила програму “Для жінок в науці”, метою якої є заохочення жінок займатися науковою діяльністю.
Про цей проєкт Марія Байляк дізналася від колег по роботі та з соцмереж. Вимоги до кандидаток були серйозними: проведення наукових досліджень в галузі STEM (наука, технології, інжиніринг та математика), достатня кількість наукових публікацій в авторитетних закордонних журналах, соціальна активність з метою популяризувати науку тощо. Оскільки вона відповідала всім цим вимогам, вирішила спробувати свої сили. Для Марії Михайлівни стало несподіванкою, коли вона потрапила в десятку фіналісток. Далі була співбесіда з членами журі та перемога в галузі природничих наук.
Головний приз конкурсу – 120 тисяч гривень, які переможці витрачають на свій розсуд. Частину цих коштів Марія Михайлівна використала на преміювання працівників, які допомагали їй у дослідженнях, іншу частину – на свою та студентську участь в різноманітних конференціях. Для науковиці дуже важливо, щоб її студенти теж мали можливість розвиватися, а такі заходи зазвичай коштують недешево. На жаль, університет теж не має можливості відправляти їх на різноманітні конференції.
А ще Марія Байляк заохочує молодь познайомитися з науковою діяльністю. Для цього вона запрошує учнів 7-11 класів на екскурсію в лабораторії кафедри. Учні зможуть побачити сучасне наукове обладнання та дізнатися про його можливості. Найбільш вмотивовані учні мають можливість потрапити на лабораторний практикум з біохімії.
