Гори – місце сили та спокою, натхнення та затишку. Це місце куди хочеться повертатися кожного року, щоб поповнити заряд енергії, надихнутися красивими краєвидами, смачною їжею. Влітку в горах можна сходити в похід, покататися верхи. Взимку – покататися на лижах чи сноуборді. Крім цього, Карпати – гуцульський край. Тому, куди б ви не пішли, всюди вловлюватиметься гуцульська атмосфера, пише frankivsk.name.
Гірське село – Верховина
На висоті понад 600 метрів над рівнем поряд, серед мальовничих краєвидів на березі Чорного Черемошу розташоване селище Верховина. Перша згадка про село датована 1424 роком. Тоді Верховина називала селом Жаб’є. Іван Франко якось казав, що Жаб’є – це столиця гуцульська. Версії походження такої назви дуже різні. Кажуть, тут колись було болото. Мешканці, які оселилися в цьому краї й прозвали його на честь болота. За іншою версією, першим жителем був чоловік із Франції. Він звався Жаб’єн.
В ті часи село ділилося на дві частини та мало багато присілків. Цікаво, що в жителів з різних присілків можна було схарактеризувати різну ментальність та психологію. Наприклад, в одному в Жаб’євському присілку жителі мали акторські здібності. А цю частину села навіть називали “гуцульським Голлівудом”. Тут знімали багато стрічок, зокрема дуже відомий фільм “Тіні забутих предків”.
Однак точно ніхто не може сказати звідки ж взялася така назва. Вона проіснувала до 1962 року. З перейменуванням пов’язана одна цікава річ: у 1962 році Жаб’є хотіли назвати на честь прізвища Івана Франка. Однак, назвали Верховиною, через безліч “верхів”, які знаходяться навколо села. Якщо дивитися з повітря, то Верховина справді знаходиться ніби в ямі, а навколо неї гори.
Центр гуцульського краю
Верховина є центром гуцульської культури. Жінки та чоловіки вдягалися в традиційний одяг. Для жінок це вишита сорочка, кожух та прикраси на шиї, запаска, яка й була тодішньою “спідницею”. Взимку гуцулки носили хустку, сардак. На ноги вдягали постоли та капчури. Чоловіки також носили сорочки, тузінки, підв’язували сорочку паском. На голову вдягали кресаню, а взимку рогату шапку. В залежності від сезонів, а також від різних свят змінювався одяг. Однак, в нього завжди була одна особливість – колір та яскравість. Гуцули любили красивий одяг.
Славиться Гуцульщина й своїм виробництвом молочних продуктів. Тут виробляли щонайменше сім видів сиру. Також, у Верховині була створена власна порода коней – ”Гуцулик”.Очевидно, що назва походить від гуцулів. Гуцульські коні невеликі, з масивною тілобудовою. Відрізняються плодючістю та довголіттям. Також, вони дуже добре пристосовані до роботи у тяжких умовах, адже змалечку виховувалися в гірському краї.
Верховина – унікальне місце, адже тут стародавні традиції поєднуються із сучасним. Бо без минулого не буде майбутнього.
Верховина – це місце, куди обов’язково потрібно приїхати та на власні очі побачити краєвиди, Українські Карпати та хоч трохи доторкнутися до гуцульської культури.