Івано-Франківськ багатий не тільки історичними й архітектурними пам’ятками, а й унікальними деревами, кожне з яких є окрасою міста, частинкою історії та природної спадщини.
На центральних вулицях, у парках, дворах можна побачити природні скарби міста ─ столітні дуби, рідкісні гінкго, буки, липи, сосни, платани, акації, сакури, пише frankivsk.name.
Так, найдавніші дерева у місті, які ростуть і сьогодні, ─ дуби. Один із них росте біля дерев’яного павільйону в центрі парку ім. Т. Шевченка, йому ─ більше 300 років. Таких у парку всього є 11. Та вікові дуби можна зустріти не тільки тут, а й на вулицях міста. Наприклад, на вулиці Матейки, 64, росте дуб, якому майже 300 років, а на перетині вулиць Маланюка і Кобилянської, неподалік залізничного вокзалу, древньому дубу близько 400 років.
Також у місті можна зустріти одне з найдавніших дерев на планеті, яке дійшло до наших днів, ─ гінкго. Особливістю є те, що дерево практично не змінилось за сотні мільйонів років свого життя на землі. Сьогодні в Івано-Франківську зростає кілька таких дерев. Вік найстарішого оцінюють у 200-300 років.
Справжньою зеленою перлиною й окрасою міста є витончене дерево із розлогою кроною та незвичайним корінням – робінія псевдоакацієва (акація біла), яка перемогла в національному відборі та представляє Україна на міжнародному конкурсі «Європейське дерево року».
Свідок семи поколінь
Батьківщиною акації білої вважають Північну Америку. В Європу дерево завезено в XVII ст., а на території України його активно почали висаджувати в XVIII ст. До Івано-Франківська акацію завезли, ймовірно, під час активного озеленення міста за часів Австрійської імперії. Вона добре прижилася завдяки своїй витривалості та швидкому росту.
Акація біла «Свідок семи поколінь», яка росте у самому серці Івано-Франківська ─ парку ім. Т.Шевченка, ─ одна з найстаріших на Прикарпатті та найкрасивіших в Україні. Історія акації налічує близько 140 років. За цей час вона стала справжнім символом міста, переживши численні зміни державної влади.
За історичними даними, дерево було посаджене ще наприкінці XIX ст., за часів Австро-Угорської імперії. Тоді теперішній парк ім. Т.Шевченка належав родині Ромашканів і був приватною територією. Акація зростала на березі невеликого озера і своєю тінню створювала затишний куточок для сімейного відпочинку.
XX ст. принесло чимало змін для заходу нашої держави. Івано-Франківськ (тоді Станіславів) неодноразово змінював свою державну приналежність, а дерево, відповідно, пережило правління семи різних правлінь. Ідеться про часи: Австро-Угорської імперії до 1918 року (період економічного розвитку міста та формування його європейського вигляду: з’являлися нові вулиці, площі, парки); Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) з 1918 до 1919 року (час активної боротьби за незалежність); Речі Посполитої ІІ (1919–1939 роки) – період розвитку міської інфраструктури та культури; період німецької окупації і Другої світової війни (1941–1944 роки) ─ акація була свідком бойових дій, під її гілками ховалися місцеві жителі; Української Радянської Соціалістичної Республіки, УРСР (1944–1991 роки) – протягом цих років місто змінювалося, старі дерева вирубували, але акація біла, вписавшись у міський ландшафт, все ж залишилася незмінною; незалежної України з 1991 року ─ це нова епоха для міста та країни, в якій акація незмінно залишається символом історичної пам’яті, стійкості та єднання семи поколінь.
Європейське дерево року
Акація біла «Свідок семи поколінь» ─ це жива історія нашого міста. Вона пам’ятає перші фотографії, зміни влади, відомих діячів, культурні перетворення. ЇЇ величний стовбур чув сміх дітей, слова закоханих і найважливіші розмови. Зараз акація біла ─ улюблене дерево для місцевих і візитівка Івано-Франківська.
Велетенські корені дерева ─ унікальні. Вони відтворюють тяглість історії, а виглядом нагадують сплетіння доль та епох. Мабуть, тому акація біла перемогла в національному відборі на участь у міжнародному конкурсі «Європейське дерево року». Тож уже в 2025 році акація біла, що росте в Івано-Франківську, може стати найкрасивішим деревом Європи!
