На пагорбах між Солотвинською та Дзвиняцькою громадами сьогодні не просто ростуть дерева — тут народжується нова модель фермерства. Понад 40 тисяч елітних саджанців яблуні, груші та фундука, привезених із Південного Тіролю, тягнуться рівними, майже геометричними рядами. Молоді дерева, які висаджені вищою, ніж традиційною, щільністю, нагадують європейські сади, що працюють за принципами інтенсивного вирощування, пише frankivsk.name.
Це — єдиний у області повноцінний промисловий інтенсивний сад, який заклав приватний підприємець і депутат обласної ради Тарас Виноградник. Але за цими рівними рядами стоїть значно більше, ніж просто посадка дерев: це історія про переосмислення аграрного потенціалу Прикарпаття, про сміливість розпочати велике діло у воєнний час і про віру в майбутнє власної землі.
Що таке інтенсивний сад: нова філософія сучасного садівництва
Інтенсивний сад — це не просто густі насадження чи модний аграрний тренд. Це цілісна система вирощування плодових культур, побудована на сучасних технологіях, високоякісному садивному матеріалі та раціональному використанні кожного метра землі. У світі, де агровиробництво щороку стикається з викликами — від кліматичних змін до подорожчання ресурсів — саме інтенсивні сади стали тим форматом, який дає змогу отримувати високі врожаї при мінімальних затратах і в найкоротші терміни.
На відміну від традиційного садівництва, яке опирається на великорослі дерева, тривалий період росту та низьку щільність посадки, інтенсивний сад — це компактні, контрольовані насадження зі слаборослих підщеп. Дерева в таких садах мають керовану крону, раціональну висоту, однаково освітлені плодові зони та оптимізовану схему розміщення. Головна мета — отримати максимальний урожай з мінімальної площі.
Саме тому інтенсивні сади часто називають «фабриками плодів»: вони працюють як організована система, де кожен елемент — від вибору підщепи до конструкції шпалери — впливає на рентабельність.
За останні десятиліття інтенсивне садівництво стало нормою в більшості європейських країн. Воно бурхливо розвивається в Польщі, Італії, Німеччині, Нідерландах, Іспанії та США. В Україні ж така модель утверджується особливо стрімко протягом останніх 10–15 років, коли фермери почали шукати шлях до швидкої окупності, стабільної якості врожаїв і конкурентоспроможності на світовому ринку.
Основою інтенсивного саду є три ключові компоненти:
- Слаборослі підщепи, що забезпечують скороплідність і компактність дерев.
- Високоякісний сертифікований посадковий матеріал.
- Висока щільність посадки — зазвичай від 3000 до 8000 дерев на гектар.
Завдяки цьому такі сади дають перші врожаї вже на другий-третій рік і швидко окупають вкладені інвестиції. Інтенсивні насадження дозволяють отримувати стабільно високі та якісні врожаї, легше механізувати догляд і значно підвищити ефективність виробництва.
Ідея, що народилася в Альпах: як Південний Тіроль надихнув Прикарпаття
Історія саду почалася не з трактора, не з саджанців і навіть не з родючого ґрунту — вона почалася в Італії, у провінції Південний Тіроль. У 2020 році колеги запросили Тараса Виноградника відвідати цю гірську землю, яка колись була бідним регіоном, а нині входить до найбагатших в Італії.
Поїздка відкладалася майже рік — карантин, робота, обставини. Але коли вона таки відбулася, враження було настільки сильним, що, за словами Виноградника, «назад уже не було дороги».
Група з прикарпатських депутатів, підприємців та представників ТПП побачила: як працює місцеве самоврядування; як організовано фінансування громад; як функціонує фермерство на гірських територіях; як люди будують добробут без мегаполісів, важкої промисловості та надвеликих площ.
Південний Тіроль має два економічні киті: туризм і садівництво. Мільйони дерев яблуні, сорти світового рівня, високотехнологічні кооперативи, зберігання та переробка, експорт у десятки країн.
Майже кожна сім’я там має свій сад або працює в садівництві. І головне — люди залишаються у гірських громадах, бо мають роботу і доходи.
«Коли я побачив їхні гори, я подумав: це ж так само, як у нас. А скільки наших земель пустує?» — згадує Виноградник.
Так і з’явилася ідея: садівництво може стати тим, що дасть роботу прикарпатським громадам і підніме їхню економіку.
Початок шляху: земля, яка чекала свого відродження
Першою ділянкою стали 20 гектарів, які на аукціоні взяли в оренду. Земля роками не оброблялася — вона була виснажена, тверда, бідна на мінерали. Відроджувати її довелося майже з нуля.
Справжнім викликом стало те, що інтенсивний сад — це не просто «посадив дерево». Це високотехнологічна система, де все має працювати як один механізм:
- конструкції з тросами, які підтримують дерева, щоб вітер чи град не ламали їх;
- щільність посадки — до 2500 дерев на гектар замість звичних 100–150;
- спеціальна коренева система, яка дає не високе дерево, а високий урожай;
- крапельне зрошення під кожне деревце;
- система енергетики та водопостачання.
Тільки після встановлення всієї інфраструктури були привезені саджанці з Італії — сертифіковані, легально оформлені, адаптовані до гірських регіонів.
«Італійці кажуть: дерево має бути тонке, а плоди — великі. Бо дерево вирощують не для краси, а для врожаю».
Війна як виклик і мотивація: чому сад заклали саме в цей час
2022 рік міг стати роком, коли плани зруйнувалися. Почалася повномасштабна війна — здавалося, що не до бізнесу, тим паче не до садівничого проєкту, який окупається роками.
Та для Виноградника це стало, навпаки, аргументом: «Найгірше, що можна втратити, — це життя. А друге — час. Я не хотів втрачати ні того, ні іншого. Сад — це на десятиліття. Це вклад у наше майбутнє і доказ, що Україна буде».
Багато людей тоді сиділи вдома, не знали, куди рухатися. Створення саду стало не лише економічним процесом, а й психологічною підтримкою — роботою, рухом, вірою в завтра.
Перший рік: підтримка держави, випробування природою і перші плоди
Проєкт отримав грантову державну підтримку в межах програми допомоги фермерам у воєнний час. Але грант — це не просто кошти. Він зобов’язує створювати робочі місця, працювати легально, платити податки, зберігати прозорість діяльності.
Сад зростав швидко. Усього за рік саджанці з 18-місячних деревець перетворилися на дворічні, з’явилися перші плоди, довелося обривати зайву зав’язь, бо молодий стовбур не міг витримати стільки яблук, система поливу врятувала врожай від засухи, яка знищила садівництво в багатьох країнах Європи.
Були й труднощі: град, пізні заморозки, зливи. Але сад вистояв.
Що далі? Фундук, експерти з Ferrero і розвиток переробки
Планів — ціла стратегія.
Розширення фундукового саду
Компанія Ferrero — світовий гігант з виробництва солодощів — надала консультації, які саме сорти фундука необхідні для їхньої продукції. Тому вже цього року готують землю, прокладають систему водопостачання, запускають енергетику, висаджують ще 10 гектарів фундука.
Зберігання та холодильні комплекси
Сьогодні велика проблема для всіх фермерів: куди покласти яблуко після збору?
Тому наступний крок — будівництво сховищ, де яблуко можна буде зберігати до нового сезону, щоб продавати в школи, садки, на ринки, у супермаркети — а не віддавати за безцінь одразу після збору.
Переробка — джеми, концентрати, олія
Далі — глибока переробка: соки та концентрати, конфітюри, повидла, заморожені ягоди, олія з фундука — цінний продукт для косметики та фармацевтики, використання шкаралупи як сировини для інших галузей.
«Ми повинні зупинити витік валюти»: чому важливе українське садівництво
Україна сьогодні імпортує 75% фруктів. Груші привозять з Південної Африки, яблука — з Туреччини та Польщі, концентрати — з Європи.
«Ми створюємо робочі місця там, а не тут. А могли б — навпаки».
За прикладом Італії, Польщі, Сербії садівництво може стати прибутковою індустрією. Сербія, інвестувавши 100 млн євро у підтримку малини, уже 10 років поспіль отримує до 800 млн євро доходу щороку.
Прикарпаття має величезний потенціал:
- кожна сім’я має город,
- гірські громади потребують робочих місць,
- логістика з ЄС — коротка,
- клімат стає сприятливішим для вирощування фруктів.
Місія: створити «вірус садівництва» на Прикарпатті
Другий сад уже росте в селі Волосів Переріслянської громади. Місцеві просили: «Покажіть, як це зробити в нас». Ідея Виноградника — не просто мати свій бізнес, а запустити хвилю, яка надихне інших фермерів, підприємців, громади.
Щоб маленькі сади, великі сади, ягідники й фундукові плантації з’являлися всюди — від Богородчан до Верховини. «Хочу створити такий вірус — щоб люди бачили результат і робили своє».
