Цей парк – найвідоміший і найвідвідуваніший у нашій країні. Розташований він на Івано-Франківщині з центром у Яремче. Складається парк з двох гірських масивів Карпат: Чорногори та Ґорґан, пише frankivsk.name.
Тут ще можна натрапити на справді дику природу. Свідчення цього є унікальні праліси. Також, якщо заглянути у цей куточок дива природи, можна помилуватися унікальними лісовими масивами, реліктовими рослинами. А на гірських стежках зустрітися з рідкісними тваринами: риссю, котом лісовим, ведмедем бурим, саламандрою плямистою, беркутом. Найпопулярнішими ж туристичними об’єктами парку є гори Говерла та Піп Іван Чорногірський, високогірні озера Несамовите й Марічейка і витоки річки Прут.
Історія виникнення парку
Ще від 1853 року, в часи Австро-Угорщини, тодішня влада задокументувала зберегти лісові масиви на Галичині. Вже тоді площу лісів забороняли зменшувати, однак упродовж ХІХ століття двісті тисяч гектарів лісів все ж не стало. Ліси на цій території вирубали.
Проте тоді перші кроки щодо охорони лісів на території сучасного Прикарпаття вже були зроблені. При цьому під охорону мали потрапити не лише ліси, а й флора і фауна, яка перебувала на межі зникнення. Охорона лісів була під контролем урядових інститутів, а охорона природи контролювалась громадськими організаціями Галичини.
Так, вчені ще століття тому зійшлись на думці, що усі ці праліси необхідно зберегти та охороняти. І на початку минулого століття ентузіасти з Товариства Природників відіграли значну роль у збереженні унікальної природи сучасного Прикарпаття. Саме вони створили план природоохоронної діяльності, який був ухвалений у 1907 році. А у 1921 році 447 гектарів лісів та полонин Чорногори почав «охороняти» колючий дріт. Згодом площа резервату на Чорногорі зросла до 1512 гектарів. І аж у 30-хх роках ХХ століття на Чорногорі почали створювати народний парк.
У 1940 році, аби зберегти унікальні гірські ландшафти тодішня Рада Народних Комісарів УРСР створила на території тодішньої Станіславської області (з 1962 року – Івано-Франківська) державні заповідники «Чорногора» (68 тис. га) та «Горгани» (50 тис. га). Особливими тут були праліси. Особливо актуальною тема збереження унікальних пралісів знову стала, коли відгриміла Друга світова війна.
У 1949 році на Чорногірський хребет, а вірніше його північні схили площею 3,9 тисяч гектарів стали основою для заповідної зони, яка постала тут через 6 років. Також заговорили й про охорону природи і в Закарпатській області. Так, у 1958 р. утворили Угольський лісовий заказник, який мав площу 4600 га, а через 11 років з’явився Широколужанський флористичний заказник (площа – 5644 га). Ці заповідні зони і створили передумови, аби на цій території виник біогеографічно-репрезентативний заповідник в Українських Карпатах.
А у 1980 році на цій території Івано-Франківщини постав Карпатський державний природний національний парк площею 50,3 тисячі гектарів.
Саме таку довгу і складну історію пережили ці заповідні території. До його створення доклалися найбільш віддані заповідній справі природоохоронці. Вони прагнули, аби тут зберігалася й надалі унікальна природа з такою ж унікальною флорою і фауною.
Сучасна історія та унікальність парку
Національний природний парк «Карпатський» є першим і одним із найбільших в Україні, якому дісталася назва від Карпатської гірської ландшафтної країни. Він першим на території нашої держави постав у географічному центрі Гуцульщини – Чорногорі та Горганах.
До слова, у 1992 році вона стала частиною біосферних резерватів ЮНЕСКО.
Зараз територія вищезгаданої заповідної зони складає 57880 гектарів. Тут є кілька відокремлених масивів. Зокрема, зацікавлює природа регіонального ландшафтного парку “Стужиця”, краса ботанічних заказників державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Заповідна зона розташована на висоті від 180 до 2061 м. н. р. м. по центру, на схід і на захід Українських Карпат. Тут виокремили такі зони як: заповідна (22,6%), зона регульованої рекреації (51,4%), зона стаціонарної рекреації (0,2%) та господарська зона (25,8%).
На території національного природного парку «Карпатський» розміщені археологічні пам’ятки, яким 15 тисяч років. Також можна зустріти і пам’ятки дерев’яного народного зодчества XVI-XIX ст. Розташовані тут і будівлі рекреаційних комплексів, які успадкували традиції гуцульської архітектури, інформують на сайті http://carpathian.land/carpathianpark.
Особливими природним подарунком тут є не одне джерело з мінеральною водою двох типів. У цьому парку можна прогулятися 48 туристичними маршрутами, є рекреаційні пункти. Також можна пройтись одним із екологічних чи науково-пізнавальних маршрутів. На цій заповідній території на хорошому рівні розвинули інфраструктуру сільського зеленого туризму.
Говерла
Найвищою ж вершиною України (2061 м.) можна помилуватися саме тут, торуючи шлях на Чорногірський хребет. Краєвиди ж з Говерли справді унікальні. Видно різні міста та інші гори Карпат. Також звідти починає нести свої води річка Прут, яка через 955 км впадає у Дунай. Найпопулярніші маршрути на Говерлу розпочинаються із спортивно-туристичної бази «Заросляк».
Заповідні об’єкти
Також тут ваше око милуватиметься унікальними і прадавніми дібровами, гірськими буковими, мішаними та смерековими лісами, субальпійськими та альпійськими луками. Власне, 90% цього заповідника – праліси. Тут під охороною більше тисячі видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 10000 видів безхребетних тварин. Про це можна прочитати в атласі Івано-Франківської області, географічній енциклопедії та книзі про природу рідного краю.
Помилуватися на Івано-Франківщині можна, зокрема такими заповідними об’єктами та пам’ятками природи як Скит Манявський, Урочище Сокіл, Болото Мшана, Садки, Бредулецький лісовий заказник, Скелі Довбуша та інші.
До слова, під заповідну зону обирали території, які найменш були порушені людським впливом. Також звертали увагу перш за все на ті території, унікальності яких загрожувало зникнення. Зараз у нашій державі природно-заповідний фонд охороняють як національне надбання.