На Прикарпаття, до села Яворів з’їжджаються люди звідусіль. Тут добре знають, як вміло поєднати клаптик вовни та створити унікальний та оригінальний (автентичний) виріб, сповнений справжньою енергетикою Карпат.
Мова йде про ліжники або ж традиційні гуцульські ковдри, зіткані з натуральної овечої шерсті. Про це інформує Frankivsk.name з посиланням на craft.24tv.ua.
Особливість ліжників родини Кіщуків
Родина Кіщуків займається ліжникарством не одне покоління і є для них родинним заняттям. До слова, ліжникарство – це свого роду мистецтво, яке майстри створюють своїми руками.
Пані Наталя – найстарша із жінок можна сказати, виросла поруч із ткацьким станком. Цьому ремеслу її навчила бабуся, коли їй було всього шість років. Від неї жінка і успадкувала раритетний верстат, який до сьогодні справно працює як і кілька десятків літ тому.
Умілі руки жінки від ранку до вечора за верстатом з пасма за пасмом перетворюють на цільне полотно. А ось якими орнаментами буде оздоблений кожен із зроблених ліжників – гірськими пейзажами чи звичними, традиційними гуцульськими символами, – залежить від натхнення рукодільниці. Майстриня послуговується тільки природними барвниками – настоєм із лушпиння цибулі, кори дуба, а чи горіхового листя.
Як створюються ліжники
Попри складність і марудність, адже вимагає дуже багато часу та зусиль, технологія ліжникарства залишається не змінною понад сотню років. Над усім процесом – від виготовлення пряжі до вже готового виробу – майстриня може працювати щонайменше тиждень.
Одразу після того, як ліжник зіткали, його несуть до валила – це дерев’яна діжа, у якій сильним потоком тече вода. Сюди виріб замочують на кілька годин, після чого він стає більш цупким, а ззовні появляється невелика ворсистість. Її потім ще гарненько начісують.
Ще одні таланти Наталії Кіщук
Попри цю кропітку працю, пані Наталя самими ковдрами не обмежується. Рукодільниця ще створює авторський одяг, який, до слова, знайшов своїх поціновувачів і серед знаменитостей. Тут жінка теж вміло поєднує давні традиції та модерні, сучасні віяння.
За словами майстрині, зіткані речі її руками – не до порівняння з фабричними. І, як переконує вона, вся річ у співі. Коли жінка пряде, то обов’язково співає. Саме спів і надихає витвори живою енергією. Всі ці свої знання пані Наталя сама передає молодому поколінню.